У ООН та інших міжнародних організаціях дійшли висновків, що реальні якісні зміни в країні можуть розпочатись лише тоді, коли політичні рішення будуть прийматись не лише чоловіками, а й жінками. Залучення жінок у владу — реальна проблема і потреба сьогодення.

Україна зробила деякі кроки на шляху до утвердження гендерної рівності, хоча цей процес в нашій країні йде непросто. Жінки на керівних посадах і в політичному представництві загалом здатні знаходити нові ефективні підходи для вирішення застарілих проблем, захищати інтереси та потреби тієї громади, яку вони представляють.

Портрет жінки-керівника, «намальований» односельцями

Надію Чуніхіну обрали головою сільради коли їй було 37. Народилася і живе в Коломийчисі. ЇЇ на місці застати практично неможливо. Коломийчани кажуть, що Надія Василівна постійно серед людей або в районі чи області вирішує питання громади. Жителі села розповідають, що перші вибори сільського голови у 2010 році далися Надії Чуніхіній нелегко. Вона обійшла свого опонента — колишнього сільського голову Юрія Швидкова, всього на декілька голосів.

Надія Чуніхіна - голова Коломийчиської сільської ради Сватове.City

— Це при тому, що Надя займалася агітацією, ходила до людей і переконувала їх. А Юрій взагалі не агітував за себе, — каже перша вчителька Надії Ольга Кубрак. — Коли ще ліквідовували колгоспи, селяни не дуже цьому раділи. Кожен начебто і землю отримав, а що з нею робити не знали. А Надя з чоловіком вирішили зайнятися фермерством. Праця на землі завжди була важкою. Та поступово сім’я Чуніхіних долала труднощі. Я думаю, тому що сама родина дуже дружня.

Вчителька розповідає, що Надя завжди була небайдужою до рідного села. В школі вчилася добре, була спокійною і навіть сором’язливою. Після школи вивчилася на агронома і повернулася до села. Ще й чоловіка із собою в село привезла. Працювати після навчання почали разом ще в колгоспі.

— Навіть не знаю коли вона встигає все робити. Жодна справа на селі без неї не обходиться, — каже Ольга Кубрак. — Разом з людьми прибирає територію, робить ремонти в клубі чи ще десь. Не забуває допомогти всім, хто звертається. А потім ще й у кабінеті сидить до пізнього вечора — документи впорядковує.

Починалось все з громадської ініціативи

Ми «спіймали» Надію Чуніхіну, коли вона приїхала до Сватового виступати на районному конкурсі «Луганщина — світанок України» у складі Коломийчиського фольклорного пісенного ансамблю.

Коломийчанський пісенний ансамбль Сватове.City

Під час розмови вона більше говорить про жителів села, ніж про себе. Каже, що держава вже давно не підтримує села. В результаті інфраструктура там руйнується. Молодь поступово виїжджає. А не буде молоді — село рано чи пізно зникне.

— Коли я йшла на вибори у 2010 році, хотілося щось змінити, зробити щось корисне для людей. Проблем було багато. Треба було ремонтувати школу, садок, медпункт, сільський клуб. Навести порядок на вулицях, — каже Надія Василівна. — Але головною проблемою на той час був водогін. Постійні пориви водопровідної мережі часто залишали жителів без води.

Вона розповідає, що давно зрозуміла як залучити кошти у громаду на вирішення нагальних проблем. Тому ще у 2009 об’єднала навколо себе найактивніших жителів. Разом створили громадську організацію «ДЖЕРЕЛО-2009», бо так було легше залучити кошти інвесторів. Сьогодні ця організація налічує 130 членів.

Будівництво водогону Коломичиська сільська рада

— Завдяки громадській ініціативі і проектам, які написали від ГО, з 2009 по 2011 рік ми реалізували дві ідеї. За проектом ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» зробили в Коломийчисі реконструкцію системи водопостачання. Замінили чотири з половиною кілометра центрального водогону та шість кілометрів труб по вулицях. Воду підвели до кожного двору. Витратили на це 160 тисяч гривень спонсорських коштів. Ще 112 тисяч дала Луганська обласна рада та Сватівська районна рада — 167 тисяч, — каже Надія Чуніхіна.

Ольга Кубрак розповідає, що будівництво нового водогону відразу підняло довіру жителів села до Надії Чуніхіної. Люди повірили, що можна змінити життя громади на краще і самі почали брати в цьому активну участь. Були впроваджені ще декілька проектів. Люди були задоволені, і вже на наступних виборах у 2015 році у Надії Чуніхіної конкурентів не було.

Від руїн до нових можливостей

Надія Чуніхіна каже, що без підтримки людей не можна втілити в життя жодного проекту. Тому всі головні питання вони вирішують разом на загальних зборах села.

— Плануємо що треба зробити у першу чергу, які ресурси задіяти, — розповідає голова сільради. — Не стоять осторонь фермери. Депутат районної ради і керівник сільськогосподарського підприємства «Лан» Ніна Надоля завжди переймається проблемами села, як і інші восьмеро голів фермерських господарств. Наші фермери займаються рослинництвом і тваринництвом. А це робочі місця. Тому у Коломийчиській громаді немає безробітних. Усі люди працюють.

З 2009 року Коломийчиська сільська громада реалізувала 12 проектів. Завдяки спонсорським коштам купили устаткування для нового дитячого майданчика — гойдалки, каруселі, гірки тощо. Все це встановили на подвір’ї школи.

У 2012 році за новим проектом залучили 37 тисяч гривень на зовнішній ремонт будівлі сільського клубу. Директорка клубу Людмила Лазурко каже, що клуб два роки був закритий, бо будівлю визнали аварійною.

— Увесь цей час я була без роботи. Тому коли мені Надія Василівна запропонувала знову повернутися директоркою клубу — я була трохи збентежена, — розповідає Людмила. — Клуб був у жахливому стані як зовні, так і всередині. Дах давно протікав, тому стіни всі зруйнувалися, підлога прогнила, вікна теж.

За гроші спонсорів відремонтували дах, у приміщенні встановили двері та вікна, відновили сходи, вхід до підвалу, зробили відмостку фундаменту.

— Всередині будинок ремонтували гуртом, — каже Людмила. — Люди навіть власні гроші давали на ремонт, бо так хотіли щоб клуб працював. Вони самотужки відремонтували коридори, актову залу, спортзал, сцену. За гроші сільського бюджету купили спортивне і музичне обладнання, костюми для виступів.

Сьогодні у відремонтованій будівлі сільського клубу є бібліотека, тренажерна зала, тенісний стіл, більярдна, зала для важкоатлетів, працюють спортивні, хореографічні та музичні гуртки, театральний гурток. Новий клуб знову став осередком культурного та спортивного розвитку.

В одній будівлі з клубом ще знаходиться бібліотека та сільська рада. Тому коли у 2013 році область оголосила конкурс на проект по створенню центру адмінпослуг, коломийчани не прогавили цей шанс. Реалізація проекту дала можливість підвести до будівлі воду, зробити монтаж опалення, замінити електропроводку.

За рахунок чергового проекту зробили капітальний ремонт фельдшерського пункту. Поміняли вікна, перекрили дах, зробили внутрішні ремонтні роботи. Ще у Коломийчисі за рахунок спонсорів збудували вуличне освітлення на сонячних батареях.

Жителі теж не сиділи склавши руки. Гуртом впорядкували стадіон, поставили там огорожу. Прибрали чагарники та впорядкували територію в центрі села під майбутній сквер відпочинку. Висадили там дерева. Ще відремонтували автобусну зупинку.

За кошти громади та власні внески коломийчани відремонтували церкву Покрова. Вона була побудована в селі ще у 1886 році. Сьогодні це єдина дерев’яна церква в Луганській області, яка залишилася з тих часів.

А у 2018 році подали проект щодо створення центру розвитку зеленого туризму на базі Коломийчиського сільського клубу. Для цього в селі є всі умови.

Як вдалося організувати людей

Надія Чуніхіна каже, передувало усім цим заходам обговорення з людьми стратегії розвитку території. Спочатку визначили першочергові завдання.

— До нас приїжджали представники Агентства сталого розвитку Луганського регіону. Вони нам допомогли визначитися з першочерговими напрямками роботи. Розробили стратегію розвитку і за нею працюємо. Сьогодні, щоб залучити донорські кошти, потрібно писати проекти. І найважче — це довести, що ми спроможні їх втілити у життя. Щоб проекти були якісними, ініціативна група нашої громадської організації за власні кошти їздила на тренінги й семінари. Окрім того дуже допомогла нам начальник відділу економіки райдержадміністрації Людмила Кобзєва. Подавали проекти всюди, де було можливо. Залучали не тільки власні кошти громади, а й кошти з бюджетів усіх рівнів, — каже Надія Василівна.

Сьогодні голова Коломийчиської сільської ради разом із в. о. голови Райгородської сільської ради розробляють стратегію розвитку об’єднаної територіальної громади. Нещодавно в Коломийчисі створили комунальне підприємство з благоустрою. А це — додаткові робочі місця.

Надія Чуніхіна каже, що самі сільські жителі стали більш активніші — роблять ремонти у соціальних приміщеннях, прибирають територію села. Працюють всі — від молоді до пенсіонерів. Те, що зроблено сьогодні, Надія не вважає своєю особистою заслугою, а здобутком всіх людей, які живуть у Коломийчиській громаді.

Трохи історії

Село Коломийчиха з’явилося ще в середині XVII століття — у 1665 році. Тоді Слобожанщину масово заселяли селяни з Полтавщини та Сумщини, які тікали від кріпацтва.

Знамените село історією трьох озер із джерельною водою. Вода в озерах була чистою та доступною цілий рік. У давнину харківським шляхом люди йшли до Сватової Лучки (сьогодні — Сватове) і обов’язково зупинялися біля цих озер на відпочинок. Тут вони напували коней, самі купалися та відпочивали. Озера проїжджі називали «мийками», а зупинку — «Коломийкино». Сьогодні збереглося джерело «Вікнина», з якого починається річка Ревуха.

Пізніше тут з’явилося поселення. Як розповідали старожили, на чолі сторожового поста стояв козак Коломієць. І саме від його імені пішла назва села. А так це чи ні — достеменно невідомо.

---

Матеріал підготований в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews