«Ой, а я народилася 31 грудня. Знаєте, ніколи не було нормального дня народження». «У мене день народження починається ще вночі, коли чоловіки посипати починають». Ось таке чули журналісти Сватове.City, коли цікавилися тим, як святкують дні народження ті, кому пощастило, або ні, народитися 31 грудня чи 14 січня. Чи легко їм святкувати і як взагалі це відбувається.
Наші герої — не вигадані люди, але попросили не називати своїх прізвищ. Та від того їх історії не стають менш цікавими.
Наталія, святкує
день народження 31 грудня
— Найбільше неприємне у даті народження те, що я не пам’ятаю жодного свого дня народження. Адже завжди виходить так, що спочатку це Новий рік, а от особисте свято завжди відходить на другий план. Мій день народження якось не вирізняється на фоні Нового року. Але і позитивні моменти теж є — у цей день точно ніколи не забудуть привітати.
Знаєте, зазвичай люди запам’ятовують якісь знакові дати — ювілеї чи ще якісь яскраві моменти. У мене ж ні 18-річчя, ні 30-річчя нічим особливим не запам’яталися. Але бувають, звісно, у день народження приємні і несподівані сюрпризи.
Два роки тому я святкувала день народження не у Сватовому. Тоді ще тривала активна фаза бойових дій на сході України, а ми були у одному з міст, яке неподалік від лінії розмежування.
Отже, 31 грудня, ранок — приблизно п’ята, я сплю і начебто нічого не віщувало біди. Але ні — навколо мене починає щось вибухати, потім якісь «гудєлкі». Я перелякалася не на жарт і дуже швидко прокинулася. Самі розумієте — час неспокійний, тож подумала про казна що, а не про день народження.
І ось вона — картина: біля ліжка стоять рідні у святкових шапочках, з тортом у руках, а на ньому — свічки. У цей момент вони хлопають хлопавки, співають пісні і дудять у «дуділки», ті, які на стадіони беруть вболівальники. Звісно, було дуже приємно, але і дуже страшно. Зараз смішно, а тоді встигла перелякатися не на жарт.
А ще дуже погано, коли день народження припадає на робочий день. Зранку встаєш, збираєшся на роботу, хоча зазвичай 31 грудня — скорочений робочий день. Починаю приймати вітання на роботі, потім біжу додому і готуюся до другої частини святкування. Готую святковий стіл — закуски, салати, десерти і так далі. Потім півдня я зустрічаю гостей, далі прибираю, мию посуд. І так майже до глибокого вечора.
У принципі, коли вже йде до зустрічі Нового року, я просто вже нічого не хочу — ні свята, ні навіть шампанського. І, повірте, це дуже важко — святкувати день народження і Новий рік у один день.
У мене є мрія — відзначити свій день народження не у Сватовому і навіть не в Україні. Щоб у цей день вітання приймати лише телефоном, щоб не стояти на кухні. Хочеться просто відпочивати, подорожувати і насолоджуватися новими враженнями.
Артур, святкує день народження 1 січня
— Святкувати день народження першого січня, скажу вам, ще те випробування. Так, з одного боку гарно, що дружині не доводиться готувати святковий стіл окремо, бо готувалися до Нового року. А з іншого — дуже тяжко люди сходяться на день народження.
Гостей, у буквальному розумінні, доводиться приводити додому самому. І то ближче до вечора. Після зустрічі Нового року вони дуже втомлені. Тости кажуться складно, гості не їдять. Але плюс теж у цьому є — привітати не забувають.
Юлія, святкує день народження
на Меланки — 13 січня
— Про мій день народження завжди пам’ятали лише годину, не більше. А далі починали святкувати Старий новий рік. Це у дитинстві. А коли подорослішала, то день народження теж особливо не відрізнявся на фоні свята, бо збиралися з дівчатами і ходили меланкувати. Вчили пісні, куталися у хустки і вирушали. Тож у день народження більше запам'яталося меланкування.
У студентські роки день народження відзначали яскраво — у великій компанії одногрупників. А одного разу якось так вийшло, що не було за що відзначати. То зібралися з дівчатами з кімнати у гуртожитку і пішли меланкувати. Намеланкували грошей і відсвяткували і день народження, і Старий новий рік.
Юлія, святкує день народження
на Василя — 14 січня
— Ще з самого дитинства день народження у мене починався рано — десь о п’ятій ранку. Саме у цей час до нас приходили чоловіки посипати. Я спала, чула як вітали моїх батьків з іменинницею, а мені у ліжко підсипали зерно — аби здоровою росла і щасливою. Я, звісно ж, просиналася. Хоча люблю поспати, але не давали з самого дитинства.
А ще усі близькі друзі, ті, хто знають, що я народилася за десять хвилин до другої ночі, саме у цей час шлють смс-вітання. Так, це пізно, чи рано, але насправді дуже приємно.
До заміжжя мій майбутній чоловік привітав мене з днем народження вночі. Приїхав разом з друзями по музичному квартету, де тоді співав. Виходжу, а він стоїть з букетом квітів. Ніч надворі. А у мене біля двору хлопці співають. Приємно було дуже.
І зараз з року в рік друзі приїздять рано вранці і посипати, і з днем народження привітати. Тож у свій день я прокидаюся рано і рано приймаю вітання. Звичайно, це дуже приємно.
