Ярослава Шевцова родом з Мілуватки, але зараз живе у Сватовому. Їй 27 і вона фітнес-тренерка. Донедавна Ярослава вела фітнес-аеробіку у центрі культури та дозвілля, але роботу там довелося покинути через певні обставини. Та Ярослава каже, це життя. Було складно, але це стало поштовхом, щоб не зупинятися і займатися улюбленою справою далі самостійно. На це вона витратила гроші, які півтора року збирала на квартиру, але ніскільки про це не жалкує.
Ярослава вчилася у Луганському національному педагогічному університеті на соціального педагога у філії вишу у Старобільську. Поки вчилася чотири роки, ходила на факультатив з фітнес-аеробіки.
— Це було протягом чотирьох років — з 2010 по 2014, щодня з 15:00 і до 18:00. Було важко, але мені подобалося. Після закінчення я отримала сертифікат, що можу проводити фітнес-аеробіку і степ-аеробіку як тренерка. Щоправда, шлях до цього був не простим — це щоденна праця над собою, пропускати жодного заняття без поважної причини не можна було. Тільки якщо у тебе пари у цей час або ти захворіла. Перші три роки просто займалися, а на четвертий їздили на змагання у Луганськ. Командою посіли там друге місце.
Після інституту, у 2014, Ярослава разом з чоловіком поїхала працювати у Москву. Вона пів року була тренеркою у фітнес-центрі, робота подобалася, колектив теж. Але у якийсь момент чоловік перестав її підтримувати, а потім почало не вистачати грошей.
— Не те, щоб їх зовсім не було — у фітнес-центрі зарплатню мені платили раз на місяць, а витрати були щодня: на харчування, на проїзд, найбільше, звісно, на оренду квартири. Тому роботу довелося змінити на ту, яка не була пов’язана зі спортом взагалі — влаштувалася працювати старшим офіціантом у один з торговельних центрів. Там у мене теж виходило і подобалося. Пропрацювала там два з половиною роки, — каже Ярослава. — Навіть всю вагітність там працювала, але народжувати приїхала додому.
На Сватівщину Ярослава повернулася у 2016, у неї народився син Еміль. Зараз хлопчику майже 4 роки. Він ходить у дитячий садок. Коли ввечері у Ярослави є тренування, Еміль теж разом з нею: грається або повторює вправи.
— У декреті я була два роки і три місяці. Для мене це було довго. Сину виповнилося три місяці і я почала приводити себе у форму після пологів. Схудла на 18 кілограмів. Коли Емілю було дев’ять місяців, я важила 48 кілограмів і це було ще менше, ніж до вагітності. Навіть не думала, що так зможу.
Перша робота після декрету у Сватовому була у шостій школі. Туди Ярославу взяли педагогом у групу подовженого дня. Каже, працювала там недовго. Думка про те, що фітнес їй ближче до душі, не покидала. Одного дня Ярослава йшла повз стадіон і подумала, чому б не спробувати влаштуватися туди фітнес-тренеркою. І влаштувалася. Це було у березні 2019.
Спочатку Ярослава займалася фітнесом з дітьми, а потім на заняття почали ходити дорослі. Так було майже півтора року, а потім через певні обставини Ярослава звільнилася. Але ситуацію зі звільненням вона сприймає спокійно — каже, це життя і таке трапляється з усіма.
— Тоді постало питання: або робити щось самій, або взагалі нічого. Варіант з нічого я відганяла, бо у мене є багато жінок, які займаються, і за півтора роки тренувань вони досягли колосальних успіхів — привели себе у форму, і це при тому, що більшість з них не дотримується правильного харчування. Тому я дуже хотіла і хочу, щоб вони не кинули заняття, щоб не зупинялися на досягнутому.
Плюс ще й карантин додався. Коли його оголосили, я проводила онлайн-марафон з фітнесу на своїй сторінці у Instagram. Їх було два. Провести їх вдалося досить не погано. На обох було по 30 дівчат. Більшість з них були зі Сватового і району, і частина зі Старобільська — дівчата, з якими я вчилася. Дівчата з марафону — мої підписниці.
Ярослава каже, розпочати було складно — одного дня зранку зрозуміла, що нічого не виходить зовсім, але через 20 хвилин зустріла одну зі своїх дівчат і та допомогла знайти їй приміщення.
— Питання з орендою вирішилося за один день, і не лише з орендою. В цей же день з клієнткою я поїхала у Сєвєродонецьк за інвентарем. Звісно, на це потрібні були гроші. У Сватовому я живу у орендованій квартирі, але збирала гроші на свою. За півтора року зібрати вдалося 30 тисяч гривень, але всі вони витрачені до копійки — все пішло на фітнес-студію. Зате зараз у студії для занять є каремати, гантелі, напівсфери, батут, обтяжувачі, скакалки, фітболи тощо.
Ярослава каже, зараз цього інвентарю цілком достатньо для того, аби повноцінно займатися фітнесом. Не вистачає степ-платформ, але поки це у перспективі. Також не вистачає тренажерів, але вони дорогі, тож поки про їхнє придбання не йдеться. Зараз найбільша проблема — замало місця для всіх бажаючих займатися фітнесом. Поки що у залі на групових заняттях можуть займатися не більше шести людей одночасно.
— Якби у мене не було фінансових збережень, я не впевнена, що зараз би змогла щось зробити сама. Так, це квартира, але вона почекає ще. А ще важлива підтримка: мене рідні підтримують, дівчата мої, знайомі. Тато взагалі ще десь пів року тому казав, що треба задуматися над відкриттям своєї фітнес-студії, я тоді сприймала це не дуже серйозно. А дівчата допомогли облаштувати студію — поки місяць тут був ремонт, приносили матеріали, навіть допомагали фінансово. Я дуже вдячна їм за це, адже вони вклали сюди частину своєї душі.
У фітнес-студії затишно, хоча кімната і невелика. На підлозі новий ковролін, кімната світла, на одній стіні дзеркала, інвентар для тренувань, для комфорту у студії є кондиціонер. Карантинних вимог дотримуються — у студії є антисептики, після кожного заняття кімната прибирається.
Поки що на утримання студії з врахуванням оренди потрібно 5 тисяч гривень на місяць, далі йдуть витрати на орендоване житло, комунальні послуги, дитячий садок, харчі тощо. За словами Ярослави, аби нормально жити, потрібно заробляти не менше 10 тисяч на місяць. Але дуже важливо враховувати платоспроможність людей.
А ще Ярослава — тренерка-волонтерка безстрокової Всеукраїнської громадської акції «Здорова нація — майбутнє України». Разом з однодумцями вони проводить поки що онлайн-тренування, бо карантин, але сподівається, що масові заняття відновляться вже у вересні. Окрім фітнесу дівчина допомагає своїй подрузі із агенції свят «Казка» оформлювати свята і фотозони.
Розширюватися Ярослава планує, так само як і вводити нове у тренування. Каже, поки тривав суворий карантин, встигла закінчити курси йоги і додаткові фітнес-тренера. Тож у планах набрати групу йоги, а ще Ярослава хоче, щоб у неї займалися діти. Поки що через карантин дітям до 12 років не можна ходити у зали, але на майбутнє готує для них цікаві заняття — дитяча зумба. Це нова фітнес-програма, під час якої діти виконують не звичні вправи, а танцюють під запальну музику.
Ярослава каже, аби почати працювати самостійно, потрібне бажання. Героїзмом це не вважає, бо кожен обирає свій шлях — робити або ні. А ще зазначила, найголовніше — не боятися і чітко розуміти, чим хочеться займатися.
У тексті використані фото Ярослави Шевцової та Олександра Павленка.
