Наталія Сусіна працює старшою фельдшеркою Сватівської підстанції Луганського регіонального центру екстреної медицини і медицини катастроф майже сім років. До цього 13 років була виїзною фельдшеркою. Каже, що на виїзді працювати було легше, ніж керувати. Наталія розповіла, як сьогодні працює Сватівська підстанція, і чому люди не завжди розуміють, яку допомогу мають надавати фельдшери.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про жінок-лікарів зі сходу, які допомагають жителям своїх міст зберегти здоров'я. Вони розповідають про свій шлях в медицині, результати реформи і головні виклики, які отримують в професії щодня. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героїнями.
***
Диспетчерська кімната Сватівської підстанції «швидкої» не більше 15 квадратів. І коли зранку йде перезмінка двох бригад, то у приміщенні становиться затісно. Але працівники кажуть, що звикли так працювати, бо вибору немає. Фельдшера, що вже відпрацювали зміну, звітують, поповнюють запас використаних ліків та передають укладку (так називають валізу для фельдшера — ред.) своїм колегам. У цей час водії передають по зміні машину екстреної медичної допомоги.
Бригада складається з двох осіб — фельдшера та водія. Тому водій є першим помічником лікаря. За зміну кількість екстрених викликів різна — іноді буває до 40 викликів за добу, а може бути й 20. На Сватівській підстанції є кімнати для відпочинку фельдшерів та водіїв, але не завжди буває час для цього.
«Бути медиком з дитинства не мріяла»
Наталії Сусіній 43 і вона народилася у Сватовому. Але майже все дитинство прожила в Алмати, що в Казахстані, бо батько був військовим. Після його смерті вони з мамою переїхали до Сєвєродонецька. Працювати медиком дівчина з дитинства не мріяла. Налаштувала її на цю думку бабуся, яка все життя пропрацювала у пологовому відділенні Сватівської райлікарні. Наталія каже, що спочатку вступила до вишу, а вже потім полюбила свою професію. А сьогодні вже її син Олексій вчиться у Харківському медінституті.
— Після дев’ятого класу я вступила до Лисичанського медичного училища на фельдшера. Бо в 15 років приваблювала робота на «швидкій» — красива машина, мигалки, уніформа. Полюбила свою професію вже під час навчання. Спочатку мене направляли на роботу у Луганську онкологію, але на четвертому курсі я вийшла заміж за сватівчанина і повернулася до Сватового. На «швидкій» вакансій тоді не було, тому шість років працювала медсестрою у хірургії. Отримала там чималий досвід, який потім згодився. Коли з’явилася вакансія фельдшера на «швидкій», то відразу перейшла. Роботу свою я любила, тому коли запропонували керівну посаду, то перейшла неохоче. Якщо чесно, і досі сумую за виїздами — розповідає Наталія.
Як працює Сватівська підстанція екстреної медичної допомоги
Наталія організовує роботу Сватівської підстанції екстреної медичної допомоги. Жінка обов’язково присутня під час передачі зміни. Потім проходить п’ятихвилинна нарада, де диспетчер доповідає, як відпрацювали останню добу, скільки було викликів, обговорюють робочі питання.
— Потім я займаюся більше паперовою роботою. Слідкую, щоб фельдшери були забезпечені усіма необхідними медикаментами, щоб машини були на ходу. Якщо під час виклику у диспетчера виникає якесь непорозуміння з клієнтом, то допомагаю вирішити питання. Багато часу займають різні звіти, наради з керівництвом Центру, вирішення організаційних питань тощо, — каже Наталія Сусіна.
Сьогодні Сватівська підстанція екстреної допомоги працює за новими правилами. Бригада виїжджає на виклик, тільки щоб надати екстрену медичну допомогу. Наталія каже, що люди й досі цього не розуміють.
— Вони думають, що фельдшер екстреної допомоги має лікувати, і не розуміють, що цим займаються сімейні лікарі. Є правила, за якими не повинні фельдшери приїжджати на виклик, щоб сказати, яку таблетку має прийняти людина або поміряти тиск. Ми надаємо допомогу тільки в екстрених випадках — кровотеча, втрата свідомості, судоми, отруєння, температура більше 39, проблеми при вагітності, гіпертонічний криз, укуси тварин, серйозні травми, нещасні випадки тощо. Лікування хронічних хвороб — це прерогатива «сімейників». Тому, коли наші диспетчери щось питають у хворого, то це не їхня примха, а стандартний протокол. І мобільний телефон диспетчер запитує тому, що здебільшого як у місті, так і у селах, на будинках не написано ні назв вулиць, ні номерів. Іноді бригада втрачає час на пошуки потрібної адреси замість того, щоб якнайшвидше допомогти хворому, — каже керівниця підстанції.
Людмила Іванівна - диспетчер зі стажем
На виклик машина екстреної медичної допомоги має приїжджати не пізніше, ніж за 10 хвилин по місту і за 20 хвилин у сільській місцевості. Але, за словами Наталії Сусіної, не завжди так виходить через поганий стан доріг. А ще буває, що на момент виклику обидві бригади вже зайняті, тому хворому приходиться чекати трохи довше. Один виклик фельдшера екстреної медичної допомоги обходиться бюджету мінімум у 900 гривень.
За словами Наталії Сусіної, люди думають, що бригада екстреної допомоги повинна робити все, навіть підвозити їх у лабораторію для здачі аналізів. А коли відмовляють, то відразу телефонують на «гарячу лінію», щоб поскаржитися. За словами фельдшерки, 95 відсотків скарг на дії бригад чи диспетчерів необґрунтовані. Але на кожну треба написати пояснювальну. А ще прикро, коли люди засуджують, не знаючи як було насправді.
— Наприклад, у 2018 у Сватовому на мосту сталася резонансна дорожня аварія. Тоді відразу загинуло двоє людей і 15 постраждало. У нас працювало дві бригади і хочу зазначити, що відпрацювали вони на відмінно. Натомість, люди писали у соцмережах, що «швидка» нібито приїхала невчасно. Але ніхто чомусь не помітив, що найважчих постраждалих відвезли до лікарні у перші хвилини після аварії. У нас всього дві бригади працюють в місті і обидві можуть бути на викликах. Інші дві бригади базуються у віддалених селах. Тоді ми мобілізували всі наші ресурси, щоб найшвидше допомогти потерпілим. Ми не чекаємо подяки за свою роботу, але хоча б не цькували, — каже керівниця підстанції.
За словами Наталії Сусіної, найбільше фельдшери бояться передчасних пологів. За час її роботи ще виїзним фельдшером таких випадків було два. Один, коли вона приїхала, а хлопчик вже народився вдома. Наталія тільки відрізала пуповину і прийняла дитину. А от у іншої породілля Наталія приймала пологи вдома вже сама. Народилася дівчинка. Каже, що після цього в неї ще три дні руки трусилися, так перехвилювалася. Але в обох випадках новонароджених доставили в лікарню без ускладнень, як і їхніх мам.
— Деякі люди думають, що працівники екстреної допомоги безсердечні. Це далеко не так. Кожен фельдшер чи водій, кожен диспетчер хвилюються за хворих. Особливо коли це стосується тяжких хворих чи дітей. Ми ночами не спимо і постійно телефонуємо в райлікарню, щоб дізнатися про стан пацієнта, якого доставили, — розповідає фельдшерка. — Найбільше хвилюємося, коли веземо тяжкого хворого в область. Швидко не поїдеш через погані дороги, от і хвилюєшся, щоб вчасно довезти людину.
Під час карантину бригади екстреної медичної допомоги працюють за певним протоколом. Диспетчери більше розпитують про симптоми хворого, щоб знати чи потрібен для бригади додатковий захист на виїзді. Але, за словами Наталії, люди не завжди говорять правду. Тому наші працівники постійно у зоні ризику. Хоча на випадок коронавірусу вони мають захисні костюми, гумові рукавички, респіратори, окуляри та бахіли, антисептики та дезінфікуючі засоби. Поки що цими костюмами не користувалися, бо поки що не виїжджали до хворого з підозрою на коронавірус.
Ще під час карантину на підстанції щоденно слідкують за здоров’ям самих робітників. Тричі за зміну вимірюють температуру. Обов’язковий медичний огляд водіїв машин, коли вони заступають на зміну.
— На жаль, водіями у нас працюють здебільшого люди передпенсійного або пенсійного віку. У той же час на них припадає дуже велике навантаження. Вони не просто керують автомобілем, а ще й допомагають фельдшеру. Водії проходять спеціальне навчання по наданню першої невідкладної допомоги. Вони можуть допомогти фельдшеру під час реанімаційних процедур. Найважче — транспортування хворого до машини. Особливо коли людина не може пересуватися самостійно, — розповідає Наталія. — Тому водії для фельдшера — головні помічники.
Приміщення тісне, вбиральня на вулиці, гараж один на три машини
За словами Наталії, підстанція персоналом та машинами укомплектована повністю. У розпорядженні Сватівської підстанції екстреної медичної допомоги п’ять машин. Медичним устаткуванням усі вони укомплектовані. Дві машини працюють по Сватовому і найближчих селах. Ще є дві бригади — на пунктах постійного базування у Нижній Дуванці та Містках. Вони обслуговують північну та східну територію району, бо через поганий стан доріг зі Сватового швидко у віддалені села дістатися не виходить. П’ята машина старого покоління стоїть у запасі. Головна проблема, що машини стоять на вулиці. У Сватівській підстанції є один гараж, але там стоїть запасна «швидка». А ще це приміщення використовується як склад.
Приміщення Сватівської підстанції екстреної медичної допомоги дуже маленьке. Хоча, за словами Наталії Сусіної, сама будівля колись будувалася саме під «Швидку допомогу». Сьогодні підстанція тут орендує кілька кімнат, але цього недостатньо. Є тільки диспетчерська, дві кімнати для відпочинку фельдшерів та водіїв, побутова кімната та кабінет керівника. На підстанції працюють 39 осіб, з яких 24 фельдшери і 16 водіїв, а вбиральня на вулиці, бо в приміщенні немає підходящої кімнати. Також працівники самотужки побудували літній душ, але це теж не дуже зручно.
— Сьогодні у приміщенні Центр робить ремонт. Через те, що ми займаємо тільки половину будівлі, довелося переділити мій колишній кабінет, щоб була окрема кімната для зберігання ліків. Ця кімната закривається на замок. Там є сейф і холодильники. Щоправда ще не облаштували полиці, але зробимо. Звісно, для такої кількості працівників приміщення замале. Керівництво Центру про це знає і, наскільки мені відомо, вони ведуть перемовини з керівництвом районної лікарні щодо оренди додаткових кімнат. Сподіваємося, що це питання вирішать, — каже Наталія.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
