Вулиці села Коржове, що на Сватівщині, востаннє освітлювалися ще на початку 90-х минулого століття. Люди часто скаржилися на відсутність зовнішнього освітлення. Йшли роки, змінювалися сільські голови, а проблема освітлення в селі не вирішувалася десятиріччями — все грошей не вистачало. Тоді ініціативна група від мешканців Коржового розробила проєкт на освітлення чотирьох вулиць, подала його на обласний конкурс і виграла. Як це їм вдалося зробити і хто допомагав розповідають самі учасники ініціативної групи.
У Коржовому 16 вулиць та провулків. Живуть там близько 900 людей. Є школа, дитячий садок, сільський клуб, амбулаторія сімейної медицини. Сільський голова В’ячеслав Кірічок каже, люди давно скаржилися, що в селі немає вуличного освітлення. За словами голови, вони на чотирьох вулицях зробили освітлення за рахунок грошей сільського та обласного бюджетів. А потім в області сказали, що будь-який наступний проєкт має бути підготовлений та реалізований за участі самих жителів територіальної громади.
Віктор Пискун — член ініціативної групи, розповідає, що за розрахунками на реалізацію проєкту по освітленню трьох вулиць потрібно було 225 тисяч 560 гривень. Майже 113 тисяч давала область, 90 тисяч — сільська рада, а ще людям потрібно було зібрати 22556 гривень — це 10% від вартості проєкту. Така була умова. Враховуючи, що в селі здебільшого живуть пенсіонери, то спочатку засумнівалися, чи назбирають потрібну суму. Тому перш ніж робити проєкт, ходили по домівках і питали людей — чи готові вони скинутися грошима.
— Та коли люди почули, що робитимуть освітлення, майже всі погодилися. Здавали хто скільки міг — хто по десять гривень, а хто по 50 чи 100. Але найбільше допомогли фермери і підприємці-одноосібники. Поки люди збирали гроші, 12 учасників ініціативної групи розробили проєкт. Допомагав нам сільський голова, бо він вже подібний проєкт робив, — розповідає Віктор. — Я думаю, люди завжди мають брати участь у таких роботах. Коли воно робиться безплатно, то й люди ставляться до цього пасивно. А коли кожна людина вклала власну копійку, то й хулігани вже не бешкетують, і ліхтарі ніхто не б’є.
Проєкт подали навесні 2019, а вже восени — 5 жовтня, роботи закінчили. В результаті на трьох вулицях — Шкільна, Миру та 1-го Травня, горять сьогодні 22 сучасних світлодіодних ліхтаря. Загальна протяжність цих вулиць 1490 метрів. Ліхтарі налаштовані так, що у відповідний час автоматично вмикаються і вимикаються.
— Для економії електроенергії цілу ніч ліхтарі не горять. А навіщо? В селі люди ввечері гуляють чи з гостей повертаються, а о пів на першу ночі світло на вулиці вимикається, — розповідає Віктор.
За словами чоловіка, на маленьких вулицях і провулках Коржового, де нерентабельно було тягнути електричні дроти від трансформатора, вирішили проблему освітлення по-іншому. Поговорили з жителями цих вулиць і запропонували їм встановити ліхтарі, але підключили їх через особисті лічильники в будинках.
— Підрахували, що це буде коштувати людині всього 6 гривень на місяць. Сільська рада надала ліхтарі і виконала всі роботи по установці. Спочатку хотіли встановити освітлення не біля кожного будинку. Але жителі всіх будинків захотіли встановити біля себе ліхтарь. Тому сьогодні світло горить біля кожного подвір’я, — розповідає сільський голова В’ячеслав Кірічок.
Юля Кулик разом із родиною живуть на краю села. У жінки двоє дітей-школярів. Сама вона працює в дитсадку. Каже, що раніше без світла було зовсім погано. Приходилося весь час ходити з ліхтариком.
— Нам до школи йти далеко, а ще й світла на вулицях не було. Тепер інша справа — більша половина села вже освітлена. Йдеш з дітьми і душа радіє. Світло від ліхтарів добиває далеко, так що вся вулиця освітлюється. А сплачуємо за це копійки, — каже Юля.
Наталія Підгірна — одна із найактивніших учасниць ініціативної групи, разом із чоловіком живе у квартирі двоповерхового будинку у Коржовому. Наталія — прихильниця здорового способу життя та любитель піших прогулянок. Розповідає, що раніше, як на вулиці стемніє, виходила тільки з кишеньковим ліхтариком і то лише у справах.
— А сьогодні — краса. Ми любимо гуляти з подругами увечері, коли вже спека спадає. Раніше із собою брали ліхтарики. Та вони не дуже допомагали, бо на дорогах були яма на ямі. Сільрада поступово ями позакидала, дорога тепер рівненька та ще й ліхтарі світять. Так що гуляти — одне задоволення, — каже Наталія Вікторівна.
Наталія розповідає, що вже не вперше бере участь у розробці проєктів. Раніше вона була бухгалтером в ініціативній групі, коли у село проводили газ. Тоді люди теж брали участь і вкладали власні гроші. Так що досвід роботи з людьми вже має. Каже, звісно, колотнечі багато, але коли бачиш результат, то радієш, що людям стало трохи легше жити.
— Ви не уявляєте яке гнітюче відчуття, коли на вулиці темрява. Останній ліхтар горів ще до «перестройки». І то один-два на все село. Взимку о четвертій вечора вже темно. Ще й карантину не було, а ми вже всі були, як на карантині — ні вийти погуляти, ні з ким поспілкуватися, бо усі по хатах сидять. А сьогодні ми з подругами обираємо маршрут і йдемо. Мені щодня для здоров’я потрібно гуляти не менше двох годин. Коли людина отримує елементарні блага, то вона їх не помічає і не цінує. А коли ми раніше жили, як кроти, а потім раз — і цивілізація, то починаєш замислюватися і цінувати зроблене. Звісно, довелося попрацювати в ініціативній групі — ви ж знаєте, яка в нашій країні бюрократія, але воно того варте. А ще коли з’явилося світло на вулиці, то й крадіжок поменшало. Та й люди слідкують за спільним майном — підлітки ліхтарі не б’ють, бо знають що дістанеться «на горіхи» від батьків. Між собою люди говорять — зі світлом краще стало всім, крім злодюжок, — сміється Наталія.
За словами жінки, тепер люди з інших вулиць, які ще залишаються без світла, їм заздрять. Хоча сільський голова обіцяє, що до кінця 2020 освітлення зроблять по всьому селу.
В'ячеслав Кірічок, Петрівський сільський голова
— Ми вже зробили проєкт на освітлення ще чотирьох вулиць і подали його на область. Але поки що все загальмувалося через коронавірус. Сподіваємося, невдовзі все відновиться. Тоді залишаться тільки невеличкі провулки, де ми зробимо світло через лічильники жителів. Досвід у нас вже є, — каже керівник громади В’ячеслав Кірічок.
А ще сільський голова планує зробити освітлення в іншому селі. І хоча, за його словами, там живе небагато людей, це не означає, що їм не потрібні елементарні блага цивілізації. За словами В'ячеслава Кірічка, будь-яку корисну справу можна зробити, якщо люди підтримують. Тоді спосіб це зробити можна знайти.
— І це не тільки обласні конкурси чи конкурси міжнародних донорів. Будь-який проєкт завжди буде успішним, якщо люди допомагають. Та й зроблене більше цінується, коли власну копійку вкладаєш, — каже сільський голова.
----
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки
