18 січня… Ще один день, який чорною сторінкою ляже в історію нашого краю. Цього дня Жмеринщина прощалася із земляком, учасником АТО Миколою Семенюком, який 14 січня на Донбасі одержав поранення, несумісні з життям.
Зранку прощання із загиблим відбулося у Браїлові Жмеринського району, а ближче до обіду сотні людей зібралися біля батьківської хати загиблого у місті Жмеринка, де також відбувся прощальний молебень.
Віддати шану захиснику України прийшло керівництво міста і району, рідні, друзі, бойові товариші, знайомі та просто ті люди, які співчувають горю великої втрати. Скромний, чесний, мужній син своєї країни поклав життя за свободу та незалежність держави, беручи участь у бойових діях на сході України.
«2 березня 2017 року під час обстрілу під Авдіївкою Микола витягнув двох своїх побратимів з бойової машини піхоти, яка загорілася. У хорошому розумінні цього слова він був «обезбашений». Якщо він бачив, що комусь потрібна допомога, він навіть не зважав на постріли – він йшов і робив справу, – розповідає Олена Мокринчук, старший офіцер оперативного командування «Північ». – Він був кулеметником, і від того, наскільки якісно він зробить свою роботу, залежало життя хлопців, які поруч з ним. Він був людиною, яка врятувала життя двох бійців, людиною, яка брала участь у взятті позицій «Орел» під Авдіївкою, у боях під Волновахою, людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу».
«Я був командиром відділення, де Микола проходив службу. Він вразив своїм почуттям гумору та надзвичайною відповідальністю. Дуже любив своїх дітей, щовечора їм телефонував. І навіть до молоді відносився з батьківським трепетом. Будучи пораненим, він не залишав позицій, говорив: «А як же я залишу хлопців на позиції, вони ж там самі». Це багато говорить про людину. На жаль, найкращі відходять від нас», – з болем згадує Ігор Шевченко, старшина в резерві.
Під вигуки «Герої не вмирають!» колона прямувала по вул. Київській до Леляцького кладовища. Ховали Миколу Семенюка під салютування з автоматів та гіркі сльози присутніх.
Нагадаємо, 14 січня близько 16 години у районі населеного пункту Зайцево Бахмутського району Донецької області під час обстрілу з великокаліберної зброї наш земляк Микола Семенюк отримав вогнепальне поранення, несумісне з життям. Як повідомили у Жмеринському об’єднаному військкоматі, Микола Семенюк з 30 березня 2016 року у званні молодшого сержанта пішов військовослужбовцем на військову службу за контрактом.
Вічна і світла пам'ять Герою України!
Микола Іванович проходив службу на посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора 7 механізованої роти третього механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У загиблого військовослужбовця залишилися вдома дружина та двоє синів 15-ти і 13-ти років. Разом з сім’єю чоловік проживав у смт. Браїлів Жмеринського району, батьки живуть у місті Жмеринка.
Герої не вмирають! Вони вічно житимуть у наших серцях! Спочивай з миром, воїне!
