21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи. Традиційно у ці дні ми вшановуємо пам’ять про тих, хто загинув за єдину Україну, виборюючи її цілісність та незалежність.
Жмеринка.City зібрала важливу інформацію про земляків нашого краю, які стали Героями Небесної Сотні та Героями України.
Герой України Валерій БРЕЗДЕНЮК (18 лютого 2014)
Підприємець, талановитий художник, учасник Революції Гідності, герой НЕБЕСНОЇ СОТНІ, Герой України. Будучи людиною небайдужою, істинним патріотом своєї країни, Валерій Брезденюк не міг залишатися осторонь від Майдану.
Він не просто стояв, а боровся за справедливість. Та раптом настала тиша… У сонячній прохолоді із присмаком кіптяви й попелу рідним віддають тіло загиблого… Крик і сльози… І ця пісня, яку неможливо слухати: «Гей, пливе кача…». А ще скільки всього не встиг у житті здійснити запланованого… Він поспішав жити, він поспішав змінити цей світ на краще…
Герой України Леонід ПОЛЯНСЬКИЙ (20 лютого 2014)
Залізничник, учасник Революції Гідності, герой НЕБЕСНОЇ СОТНІ, Герой України. Друзі називали Леоніда миротворцем, адже він ніколи ні з ким не конфліктував і змушував усіх вирішувати сварки мирним шляхом.
«Атмосфера на Майдані надзвичайна – люди дуже ввічливі, привітні та доброзичливі», – чула сестра Юля у телефонній слухавці. Та одного разу він вже не відповів на дзвінок. Насильницька куля обминула саморобний із дерева щит та бронежилет і дісталася живої тканини. І щойно вона влучає, настає тиша, темрява та слабкість, яка беззаперечно валить з ніг, а на устах – крихітка від почуття перемоги та свободи.
Герої АТО
Віталій ВІННІЧЕНКО (14 червня 2014)
Народився 01 серпня 1973 року в місті Жмеринка, закінчив школу № 4, після – служба в Збройних Силах України. Майор прикордонних військ. Старший офіцер – старший викладач відділення підготовки з тактики прикордонної служби циклу підготовки прикордонних дисциплін та правової підготовки Навчального центру підготовки молодших спеціалістів.
Загинув 14 червня 2014 року у Маріуполі Донецької області, потрапивши у засідку в районі заводу «Азовсталь». Автомобіль, у якому рухались прикордонники був обстріляний терористами. Після загибелі Віталію Вінніченку присвоєно звання «Підполковник». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню та почесною відзнакою «За участь в Антитерористичній операції». З листопада 2016 року - Почесний громадянин міста Черкаси.
Тарас Шпіганевич (4 серпня 2014)
Народився у селі Чернятині Жмеринського району. Проходив службу у складі 95-ї бригади житомирської аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України. 27 липня 20-річний Тарас отримав важкі поранення у бою під Торезом. Лікарі ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, організм не дуже добре сприйняв перелиту кров, з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас Шпіганевич помер на лікарняному ліжку у Києві.
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Антон МОСКАЛЕНКО (21 серпня 2014)
Народився 19 січня 1991 року в місті Жмеринка, закінчив школу № 3. У 2009 році отримав повну середню освіту та спеціальність «Помічник машиніста» у Жмеринському вищому професійному училищі.
З 2009 року проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Повернувшись з армії, працював слюсарем в Локомотивному депо Жмеринка. Був неодноразовим призером обласних та всеукраїнських змагань з греко-римської боротьби. У 2014 році був мобілізований на військову службу в зону АТО у складі 9 Вінницького батальйону. За військовою спеціальністю – снайпер. Загинув 21 серпня 2014 року в с. Марково Новоазовського району Донецької області під час обстрілу із «Граду». У цей час Антон ніс варту на оглядовій вежі.
Микола Яжук (16 листопада 2014)
Народився 19 грудня 1980 року в селі Мартинівка Жмеринського району Вінницької області. У 1998 році закінчив загальноосвітню школу села Мартинівка. З 1998 року в Збройних Силах України. Служив у 169-му навчальному гвардійському Звенигородському орденів Червоного Прапора і Суворова центрі Сухопутних військ Збройних Сил України.
З 5 вересня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 16 листопада 2014 року майор Микола Яжук загинув внаслідок наїзду військової вантажівки «Урал», в якій він знаходився, на фугас на блок-посту «Гостра Могила» поблизу селища Польове Шахтарського району Донецької області. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014) та орденом Богдана Хмельницького III ступеня, посмертно (15.05.2015).
Анатолій БУЙЛУК (20 січня 2015)
Загинув 20 січня, захищаючи підступи Донецького аеродрому. Боєць родом із с.Кацмазова Жмеринського району. Служив навідником 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Неодружений. Удома залишилися батьки, дві сестри та брат.
Анатолію було 33 роки. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герой України В'ячеслав СЕМЕНОВ (17 лютого 2015)
Народився 23 липня 1969 року в місті Жмеринка, закінчив школу №6. Потім навчався у Вінницькому професійно-технічному училищі № 19, яке закінчив з відзнакою. З 1987 по 1989 роки проходив строкову військову службу. З 2001 року працював електромеханіком Жмеринської дистанції електропостачання. У 2005 році заочно закінчив радіотехнічний факультет Вінницького політехнічного інституту.
У серпні 2014 В'ячеслава Семенова мобілізовали до лав Збройних Сил України. Проходив службу на сході України. Був командиром взводу Могилів-Подільського прикордонного загону, заступником начальника ОБПК. Загинув 17 лютого 2015 року в результаті обстрілу контрольного блокпосту у районі населеного пункту Фащівка Луганської області. У 2015 році нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). В березні 2016 року Указом Президента України Семенову Вячеславу Анатолійовичу було присвоєно звання Герой України (посмертно). На сьогодні – це єдиний Герой України серед прикордонників.
Петро Шептицький (18 лютого 2015)
При зміні вогневої позиції, під мінометним обстрілом 18 лютого 2015 року в с.Кам’янка Дебальцевського району Донецької області близько одинадцятої години вечора загинув Шептицький Петро Миколайович, який народився 14 серпня 1975 року в с.Могилівка Жмеринського району.
Призваний Жмеринським ОМВК 21.08.2014 року проходив службу у складі військової частини А 2731 м. Новоград-Волинський. До проходження військової служби працював майстром трамвайно-тролейбусного депо у м. Вінниця. Без сина, чоловіка і батька залишилися батьки, дружина та дві доньки, 2003 і 2005р.н. Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Олег ПУГАЧОВ (20 квітня 2015)
Народився 5 листопада 1964 року в Мурманській області, згодом разом з родиною переїхав до міста Жмеринка. У 1979 році закінчив 8 класів школи №2 (нині Школа-ліцей). Потім – навчання у Вінницькому вищому професійному училище №2, де здобув професію монтажника високовольтних ліній.
З 1982 по 1983 роки - служба в армії. У 1986 році знаходився у Чорнобильській зоні, в самому епіцентрі радіаційного забруднення. До 2010 року працював у Жмеринській дистанції сигналізації та зв’язку. Працював на сонячній станції в Автономній Республіці Крим. Після анексії Криму, у 2014 році повернувся у Жмеринку. З лютого 2015 року пішов добровольцем у зону АТО. Був стрільцем Батальйону організації українських націоналістів (ОУН). Загинув 20 квітня 2015 року під час мінометного обстрілу населеного пункту Піски Донецької області.
Микола ЗАБОЛОТНИЙ (6 вересня 2016)
Миколa Заболотний народився 28 січня 1972 р. у с. Мовчaни в родині колгоспників. У серпні 2015 року був мобілізовaний для підготовки в зону AТО. З 1 квітня 2016 року у складі військової чaстини В 0927 брaв учaсть у бойових діях в Лугaнській тa Донецькій облaстях, неоднорaзово був порaнений.
У Жмеринському рaйоні прощaлися з Миколою Заболотним одноклaсники, друзі, знaйомі, бойові побрaтими. Покійного супроводжувaли почеснa вaртa тa військовий оркестр.
Максим КЕРНИЧНИЙ (29 червня 2017)
Народився 23 червня 1978 року в місті Жмеринка, закінчив школу №6. У 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України. Під час проходження строкової служби перебував в роті Почесної варти бригади охорони Генштабу України (м. Київ). Тривалий час працював у Жмеринському об'єднаному міському військовому комісаріаті, а в 2014 році був переведений для подальшого проходження служби у військову частину міста Вінниця.
З жовтня 2015 року Максим Керничний брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Загинув 29 червня 2017 року під час артобстрілу с.Новоселівка, Ясинуватського р-ну, Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Микола СЕМЕНЮК (14 січня 2019)
14 січня близько 16 години у районі населеного пункту Зайцево Бахмутського району Донецької області під час обстрілу з великокаліберної зброї наш земляк Микола Семенюк отримав вогнепальне поранення, несумісне з життям.
Микола Семенюк
Як повідомили у Жмеринському об'єднаному військкоматі, Микола Семенюк з 30 березня 2016 року у званні молодшого сержанта пішов військовослужбовцем на військову службу за контрактом. Микола Іванович проходив службу на посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора 7 механізованої роти третього механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У загиблого військовослужбовця залишилися вдома дружина та двоє синів 15-ти і 13-ти років. Разом з сім'єю чоловік проживав в смт Браїлів Жмеринського району, батьки живуть у місті Жмеринка.
Проощання з героєм відбулося в Браїлові та Жмеринці.
