Жителі Волосківців використовують зручне розташування свого села, яке розкинулося по обидва боки траси загальнодержавного значення. Тож селяни виносять до дороги вирощені дари садів і городів та мають від того додаток до пенсій і зарплат.

І малює, і торгує

Семикласниця Аня Ступакова виставляє на столику коло дороги в охайних відерцях огірочки, картоп­лю. Тут же фасовані у пакети качанчики кукурудзи, лоток яєць. Дівчинка живе з прабабусею, тож змалку навчилася заробляти копійку. 

– Заробіток різний буває, – охоче ділиться Аня, – коли сто гривень уторгую за день, а як повезе – і всі 140–180. Як не повезе – то 20 чи 40. Я й тому радію. Збираю гроші на школу, вже у сьомий клас перейшла.

Треба буде й зошитів багато, і всякої канцелярії, і обновки Аня хоче

– Вона у нас балакуча, – з любов’ю і посмішкою дивиться на правнучку Галина Сергіївна. – Живе тут змалку, її маму позбавили батьківських прав. А кому ж дитя ростити? Бабуся її, моя донька, працює, онук, батько Анечки, теж. Ото ми удвох із нею й хазяйнуємо. Город запоруємо, що виросло – сюди, на продаж. Гроші дитина собі складає, вже самостійна, розбирається. Потім витрачаємо на її потреби. 

Поки ми з бабусею балакаємо, дівча винесло з двору килимок, постелило й усілося щось там вирізати-мудрувати.

– Мені так не нудно, – пускає бісики з оченят. – І торгівля йде, і розважаюся разом. І не страшно – двір поряд, бабуся тут.

«Аня у мене розумничка, не балувана, знає ціну копійці»

На запитання про ціни юна продавчиня повагом відповідає:

– Картопля – 50 гривень за відерце (п’ятилітрове – авт.), огірки – по тридцять, яйця – теж по тридцять гривень за десяток, кукурудзу кладу в пакетик по п’ять–шість штук, прошу по двадцять. Розкуповують. З моря, буває, їдуть відпочивальники, то всю оптом забирають і ще просять, бо на курортах вона по 15 гривень за качанчик. Та й хіба там така смачна? У мене он без хімікатів, солодка – спробуйте! 

І хутко тицяє пакуночок кукурудзи на гостинця.

Не дорожче, аніж на базарі

Подібних «торгових точок» у Волосківцях уздовж траси вистачає, тільки встигай пригальмовувати, прицінюватися й торгуватися. Ось ще одна – зібрався коло одного з дворів гурт пенсіонерів, повиставляли рядочком відра й торби з крамом, повсідалися на лавочці, торгують і спілкуються. 

Є у них на продаж, окрім яєць, картоплі, огірків та кукурудзи, ще й помідори, абрикоси та яблука, баклажани та навіть домашні кавуни. Ціни називають неохоче, побачивши фотокамеру й блокнот. 

Пропонують торгуватися, запевняють, що не дорожче, ніж на базарі

Одна з продавчинь, пенсіонерка, розповідає, що сюди, на лавочку, сходяться по обіді, коли вже вдома вся робота перероблена. Великих заробітків не очікують, є які 50–60 гривень у день – і тому радіють. Усе ж додаткова копійка до мізерних пенсій, дивись, до півтори тисячі на місяць «набігає». 

– Ото хіба як їдуть екскурсанти у Бреч, то тоді виторг добрий, ті беруть усе підряд, – розказують продавці. – А от коли ще кордони з Росією були відкритими, тоді взагалі красота була. Ми все розпродували й ловко заробляли.

Сортові плоди на продаж

Подружжя Манойлів також виставило столик біля свого двору. Асортимент у них не широкий – у день нашого візиту були лише кукурудза, абрикоси й алича, проте ж які! Сортові, відбірні, крупні й дуже апетитні на вигляд. Дають скуштувати – смакота! Солодкі, аж медові.

– Ось алича елітних сортів, була ще й червона, – показує товар господар Степан Васильович. – Сад­жанці я по інтернету виписую, клопочуся біля них постійно. У мене й малина сортова є, купував по 200 гривень пагінчик, є жовта крупна. А ще абрикоси виростив такі, що і в банку не пролазили. 

Степан Манойло: «Вирощую також і персики, і нектарини»

– Клопоту коло них чимало, – додає дружина Ніна Михайлівна. – Поливали постійно у спеку, підживлюємо. І не пирскаємо отрутою. Смородина, виш­ні, порічки, картопля, огірки, помідори – усе вирощуємо відбірних сортів, тож не соромно й людям продавати, впевнені в якості й смаку. Виростили й сортову ожину, величезні ягоди. Вони корисні дуже, купують їх охоче. А мій господар ще мріє купити якісь новомодні полуниці, які на підвіконні ростуть. То буде й надалі чим займатися.