Першу гармонь, на якій вчився грати Валентин Журавель зі Стольного, привіз з військової служби чоловік його сестри. В музичній освіті ніколи не мав потреби, каже, що музика – то дар Божий для нього.
Золота десятка України
Раніше музикант шість разів брав участь у всеукраїнських музичних фестивалях в Коростені, Києві, Полтаві, Миколаєві. Дуже любить демонструвати своє мистецтво публіці. І його майстерність оцінили високо – Валентин Миколайович входить до золотої десятки гармоністів України.
Про музичну освіту він ніколи не думав. За фахом – учитель фізичної культури, педагогічну освіту здобував у білоруському Гродно.
А народився Валентин Журавель на Борзнянщині. Після закінчення вишу за направленням пішов працювати в школу. Одружився, але молода сім’я не мала власної квартири. Тож у восьмидесяті роки вирішили переїхати на Менщину – у Стольне, де педагогам надавали житло.
Валентин Миколайович пішов працювати вчителем допризовної підготовки. Село швидко стало для нього рідним. Усе життя прожив пліч-о-пліч зі своєю Людмилою. Вона теж присвятила життя школі, викладала математику.
Як каже Валентин Журавель, дружина стала його головною опорою у житті. Жодна мандрівка на концерти та фестивалі не обходилася без кошика зі смаколиками в дорогу від коханої жінки.
У рідному Стольному концерти, святкування чи весілля не проходили без запального музиканта. Присівши на стілець у майстерні гончара Олега Луцука, заводить пан Валентин журливої на своїй улюбленій «Журавці»…
– До школи я пішов лише 1948 року. Таких переростків, як я, було тоді чимало, – розповідає Валентин Миколайович. – Дуже хотілося грати на гармоні, але де ж взяти інструмент? А тоді, мабуть, доля вирішила сама мені допомогти.
Чоловік старшої сестри Галини, Яків, який повернувся з військової служби, привіз з далекого Кронштадту гармонь. Як тільки вгледів Валентин інструмент, так одразу ж закохався в нього. Часто брав у Якова гармонь, вчився грати. А власний інструмент з’явився у нього через багато років.
Одружив 147 пар
– Пам’ятаю усі весілля, на яких працював, – посміхається Валентин Журавель. – Саме працював, бо ж просто грою це назвати важко. Відповідально ставитися треба. Всі святкують, веселяться, а музика мусить працювати.
Про те, скільки разів його запрошували на сімейні свята, свідчать позначки на футлярі інструменту.
– Я відбув 147 весіль, – каже Валентин Миколайович. – І лише сім пар не змогли втриматися разом. Тому вважаю, що гарно вплинув на становлення нових сімей своїми піснями.
Його називають людиною-оркестром. Бо Валентин Журавель грає на кількох інструментах одночасно. До козацької шапки приладнав чимало дзвіночків, на гармонь поставив глиняного свищика, а на ноги почепив бубни.
Цікаво, що музична шапка має шість тональностей, кожен поворот голови видає різноманітні звуки. Зі свищиком складніше – потрібно і на гармоні грати, і до свищика дотягнутися.
Має Валентин Журавель й інші музичні рекорди. Одного разу брав участь у конкурсі, де потрібно було грати якнайдовше. Валентин Миколайович тоді відіграв без перерви на своїй «Журавці» одну годину 42 хвилини.
