Прилітає на зустріч, як вихор. Палахкотить руде волосся. Сама маленька, худенька, як дівчинка. Та має вже двох своїх діток. А ще керує дитячим цирковим колективом «Феєрія» у Феськівському Будинку культури. Молода, гарна, енергійна Марина Редько розповідає про свої досягнення і ділиться планами на майбутнє.

«Юність» відкрила талант

Народилася Марина в Макошине. Мама, Людмила Іванівна Жилінська, вже багато років працює в селищному Будинку культури, спочатку методистом, згодом – художнім керівником. Прибігаючи до мами на роботу, дівчинка спостерігала за заняттями зразкового циркового колективу «Юність».

Марина Редько цирком захопилася змалечку

– Мені ще й шести років не було, коли почала займатися у Вероніки Бур, – посміхається Марина. – Тренування, поїздки, виступи. Пам’ятаю, як були в Очакові. І виступали, і в морі купалися. Дітям таке подобається. Не тільки в Україні, а й в Білорусі виступали. Мамі доводилося нелегко, адже сама ростила чотирьох дітей. Я – найменша. На поїздки, костюми потрібні гроші. Доводилося багато в чому відмовляти старшим дітям, але я їхала виступати.

Коли Марина підросла, на заняттях колективу в усьому допомагала Вероніці. Самостійно тренувалися, якщо з поважних причин керівниця не могла прийти. Мабуть, тоді й з’явилася у Марини мрія створити свій колектив.

Освоїла професію швачки

Вона закінчила Ніжинське культпросвітнє училище. Вийшла заміж за гарного менського хлопця Дмитра. Народила донечку Настю. І вже після року декретної відпустки вийшла на роботу художнім керівником у Феськівський Будинок культури.

– Почала здійснювати свою мрію, – ділиться Марина. – У 2014 році створила «Феєрію». Цього року наш перший ювілей – п’ятирічка! Спочатку приходило багато діток, але залишилися найвитриваліші. Адже це справа нелегка. Тут і фізичні навантаження, і немає місця страху висоти, і багато іншого.

Коли наважилися взяти участь в обласному конкурсі серед початківців у Чернігові, то посіли перше і друге місця. Це додало впевненості в силах, тож поїхали змагатися й до Харкова. Там учасниця «Феєрії» Аня Колоток отримала приз глядацьких симпатій та третє місце.

Креативності їм не позичати. Марина Редько та Аліна Хропач у сукні з газети «Наше слово»

Щоб зекономити на костюмах, бо грошей зайвих не буває, а готові костюми коштують недешево, купили швейну машинку. Марина самотужки освоїла цю справу, все приходить з досвідом. І тепер костюми у «Феєрії» – зручні, гарні та яскраві.

А потім були вже і Київ, і Львів, і Одеса. Участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Окрім виступів, мали можливості ознайомитися з містами, набратися мандрівних емоцій. Везли додому нагороди, сувеніри, безліч знімків та спогадів.

Удома не сидиться

За цей недовгий час у Марини та Дмитра і синочок народився. Зараз маленькому Євгенію рік і три місяці. Мама в декретній відпустці тільки півроку побула. Так сталося, що свекрів з роботи скоротили, тож є кому допомогти, дітей доглянути. І Дмитро в усьому її підтримує, коли потрібно – завжди поруч.

– Не можу я довго дома сидіти, – сміється Марина. – Та й «Феєрію» надовго не залишиш, а ми ж хочемо подавати заявку на звання зразкового колективу. Там чимало вимог, над якими потрібно працювати. Я труднощів не боюся. І дівчата в мене молодці, стараються. Зараз вже й мені старші учасниці «Феєрії» допомагають і номери ставити, і костюми шити.

Трапляються різні ситуації. Марина згадує, як у Львові до неї хтось із організаторів конкурсу підходив з питанням: «Дівчинко, а де ваш керівник?». Смішно. Але ж і зручно мати таку дівчачу статуру, бо коли хтось із учасниць захворіє, то Марина замінить хоч на репетиції, хоч на сцені.

Нині в колективі 20 дівчат. Раніше було ще троє хлопців, та після закінчення дев’яти класів пішли з колективу. Одному з них, як розповідає Марина, так подобалося виступати, що ладен був і в спідницю вбратися, аби в усіх номерах брати участь. 

– Моя робота – це не тільки репетиції та виступи, – ділиться молода керівниця, – ще й збори батьків, фінансові питання. Буває, везеш на фестиваль таку суму, що і за гроші страшно, і за себе. По спонсорах ходжу. Соромно. Але ж не для себе прошу, а для того, щоб діти поїхали на конкурс чи фестиваль.

Вони ще такі молоді – і Марина, і її «Феєрія». Талановиті і завзяті. У них все ще тільки починається. Є на кого рівнятися, куди рости. Тож попереду – безліч конкурсів, фестивалів, перемог. Вірю, що і зразковим колективом вони стануть, і за кордоном побувають. І в багатьох дитячих серцях оселиться мрія створити колись і свій колектив.