На ринку у Сватовому життя починає вирувати десь о шостій ранку. Першими відкривають свої торгові модулі продавці продуктових рядів. Разом із ними відкривається і модуль «ДвіжОК». Тут продають фастфуд, інші страви, чай, каву, коктейлі. З’явився він на ринку не так давно — наприкінці 2019. Його господиня Надія Шаповалова підприємництвом займається вже 25 років. І «ДвіжОК» — останнє, у що переформатувала свою справу. Виграла на неї грант, який сама написала, а потім карантин все зіпсував. Які уроки винесла з карантину і як повертається після простою у роботі, Надія розповіла Сватове.City.
Надія — сватівчанка. Їй 43. А підприємництвом займається з 18 років. Перший досвід був торгівлею одягом. Тоді у Сватовому ще не було торгових модулів — майже вся площа Привокзальна була заставлена наметами. Так тоді всі торгували, і Надя теж. Потім пішла з ринку і почала займатися магазином. Відкрила його у віддаленому кутку міста. Пропрацювала рік, а потім покинула. Каже, може б, і не робила цього, та вийшло вже, як вийшло. Тоді батьки наполягали кинути все.
— Зрештою, я таки закрила магазин. Спочатку працювала у територіальному центрі по обслуговуванню одиноких людей похилого віку, потім бухгалтером у дитячій газеті «Юність Слобожанщини», далі була Київська фірма, — розповідає Надя. — А потім я вийшла заміж і перебралася у Гончарівку. Там працювали на себе — вирощували полуницю і овочі, з 2005 по 2010 рік. Потім з 2010 по 2013 працювала у сільраді. З 2014 по 2015 була у декреті з Софійкою. Але овочами так і продовжували займатися.
Урок 1. Для відкриття власної справи не потрібно багато грошей. До того ж, їх можна виграти
А у 2016 хтось із знайомих Наді приніс місцеву газету, де було написано, що можна виграти грант на відкриття власної справи від ПРООН. Надія пройшла програму навчання і сама написала грант на овочеводство. Виграла 100 тисяч гривень. На ці гроші обладнала теплицю — купили плівку, зробили освітлення, опалення. І вирощували там зелень — цибулю на пір’я, петрушку, салат та кріп. Потім вирощували квіти — петунії. З 2017 по березень 2019 продавали овочі.
— Минулого року виростили такий класний перець, що знайшлися навіть покупці з Одеси. І дуже хотіли його купити, та через логістику нічого не вийшло, — розповідає Надія. — У березні 2019 я закрила підприємництво. А потім зрозуміла, що треба робити щось інше.
— На ідею з фастфудом мене надихнула донька Софія. Вона любить різні хот-доги і бургери. А потім я згадала, як сама працювала на ринку. Коли рано приходиш, аби розкласти товар, на це витрачаєш певний час. І ось коли вже хочеш поїсти чогось гарячого чи теплого, а все вже розкупили, — каже Надія. — Тож і вирішила, що це буде місце, де і підприємці зможуть за робочий день поїсти гарячих страв, і покупці.
На грантові гроші купила обладнання для свого модуля: холодильник, два грилі, слайсер, міксер для коктейлів, фрітюрницю, мікрохвильовку, конвекційну піч. Найняла на роботу реалізатора. Працювати почали перед Новим роком. Поступово напрацьовували клієнтів. Надія каже, що все було зовсім непогано. Але потім почався карантин і все.
Урок 2. Завжди треба думати про альтернативу
Після суворого карантину Надя змогла відкрити свою точку аж на початку червня. Але на ринку і людей особливо не було — продавці виходили на роботу не всі, та і покупців було мало. До того ж саме на цей час припали пошуки реалізатора. Бо з тією, що працювала спочатку, довелося попрощатися.
— Це зараз я розумію, що зробила неправильно. А треба було не просто зачинятися разом з усіма, а шукати якусь альтернативу, — каже підприємиця. — Але тоді думала: «Ну, ось, ще трішки, і все минеться, і ми відкриємося». Але це трішки дуже затягнулося. Тож зараз я думаю, треба пропрацювати усі моменти, аби у разі такої ж кризи мати запасний план і для роботи, і для розвитку. А ще прискіпливіше підбирати працівників.
Урок 3. Знайти своїх людей складно
Надя каже, у Сватовому складно знайти людину, яка б не лише розуміла, як треба працювати з клієнтами, а й хотіла цьому вчитися. Пошуки поки не закінчуються. Наразі вона продовжує займатися підбором кадрів.
— Поки людина вчиться, я маю допомагати, бо багато страв таких, що готуємо на місці, і одна людина фізично не встигає і відпускати покупців, і готувати. Зараз поступово нарощуємо клієнтів і оговтуємося від перерви у роботі. Складно поки що після суворого карантину. Мені на місяць потрібно у середньому 8 тисяч гривень, аби утримувати бізнес, купувати продукти та платити податки, оренду і за світло.
Але покупцям тут завжди раді. Запропонують каву і чай з сиропами, а ще молочні коктейлі. У спеку продають домашній лимонад. Зі страв хот-доги, шаурма, чебуреки, смажена риба, биточки, гамбургери, пиріжки з різними начинками — м’ясо, капуста, картопля. Є солодкі пончики. Бувають і перші страви — лагман, бозбаш чи суп. Також продають плов, картопляне пюре, каші з гарнірами — котлети, гуляш. А ще готують картоплю по-селянськи.
Надія каже, усі соуси вони готують самостійно. Якщо вводять якусь нову страву, то презентують покупцям безкоштовно і запитують, чи сподобалося їм. Взагалі, усі страви, які продають сватівчанам, спочатку пробують самі — усією родиною, щоб зрозуміти, чи смачно це буде іншим.
Про плани на майбутнє Надя поки розповідати не хоче. Каже, прихильниця того, щоб не словами розказувати, а ділом показати.
