Петро Приходченко із села Кармазинівка розповідає, що завжди звертає увагу на те, що знаходить в землі. Свої знахідки Петро Олексійович приніс минулого тижня до Сватівського музею.
— Я вже знаходив скам'янілі рештки різних равликів у себе на городі. І зуби знаходив. Знахідки я передавав до музею. Там спеціалісти краще розбираються, які їм потрібно залишити. Сам я, навіть, не здогадувався, що деяким моїм знахідкам мільйони років.
Директор музею Яна Бондарєва каже, що сватівчанин вже не вперше приносить подібні знахідки:
— Були вже і зуби акул. Ми навіть з ним пожартували, що незабаром цілу щелепу зберемо. А якщо говорити серйозно, то вже достовірно відомо, що приблизно 65-70 мільйонів років тому на Сватівщині було море. Саме тому ми сьогодні знаходимо не тільки зуби стародавніх піщаних акул, а й скам’янілі рештки різних черевоногих молюсків, ядра равликів. Також в колекції є зуби стародавніх хижих риб.
Молюски белемнітіди
Особливо вражають рештки белемнітідів. Це теж молюски, але раковина у них була не зверху, а всередині тіла. Їх розмір був від одного до півтора метрів.
В нашому музеї є ціла колекція, присвячена крейдяному періоду мезозойської ери. Найбільше знахідок було зібрано в крейдяних кар’єрах на західній околиці Сватового.
Частина колекції мезозойської ери у Сватівському краєзнавчому музеї
Вік експонатів спочатку важко було визначити. Тому до нас приїздив палеонтолог, професор Луганського університету Микола Удовиченко. Він розпізнав скам’янілі залишки морського ящера мозазавра, зуби різних акул, види молюсків та визначив, що всі вони відносяться до мезозойської ери. Але найкраще збереглися саме зуби акули кархароклес. Їм майже 40 мільйонів років, а вони практично не змінилися, навіть емаль не пошкодилася. В колекції є зуби й інших акул — мако-ізурус-прекурсор та іскель-о-тодус. І хоча всі ці види вимерли, але є пращурами сьогоднішніх акул.
