У Сватовому живе людина, закохана у старовинні вітрильні кораблі. Хобі 56-річного Анатолія - створення мініатюрних моделей вітрильників.
Перевагу надає військовим кораблям ХVІІІ століття.
Народився Анатолій Луньов у місті Волноваха Донецької області
Сьогодні живе у Сватовому. Працює керуючим справами у міській раді.
У вітальні його квартири стоять моделі кораблів. Один з них зроблений тільки наполовину. Загалом він створив їх всього три. Признається, що все життя часу не вистачає, адже на створення тільки одного вітрильника йде кілька років.
— Ось вийду на пенсію, тоді буду більше часу приділяти своєму хобі, - сміється Анатолій.
Затишна "гавань" для кораблів
Окрім макетів погляд приваблюють подарунки родини та друзів. Всі вони пов’язані з вітрилами. А на стіні висить морська мапа світу.
Анатолій каже, що неодноразово був на морі, проте жодного разу не плавав на кораблях, тим більше - на вітрильниках, але не втрачає надії, що колись таки пощастить. Отака іронія долі.
Дружина Олена та троє доньок - Альона, Анюта і Тетяна, завжди з розумінням ставилися до хобі батька. Сьогодні доньки живуть окремо з власними родинами. Тільки найменша Тетяна з початком військових дій разом із маленьким сином тимчасово переїхала до батьків.
— Я взагалі на групі, тому господарюю вдома, - каже дружина Олена. - Люблю в’язати різні речі. Тетянка наша захоплюється вишиванням. Ми підтримуємо захоплення Анатолія і при нагоді частенько йому допомагаємо.
Мріяв про море та кораблі з шести років
— Тоді книжок про це в мене мало було. Батько виписував різні журнали. І якщо в них були зображення вітрильних кораблів, я ці малюнки акуратно вирізав і вклеював у спеціальний зошит. Дуже щастило, якщо була ще й стаття про цей вітрильник. Цей зошит я і досі зберігаю, не дивлячись на те, що вже три рази змінював місце проживання.
Я народився далеко від моря — у Волновасі. Після армії влаштувався на залізницю. Потім вступив у Харківський інститут залізничного транспорту. От таким чином в мене все життя пов’язане з транспортом. У 1995 році перевели працювати у Сватівське депо. На цей час у мене вже була сім’я.
Колись в дитинстві у моїй кімнаті висіла величезна карта морських шляхів. На ній були помічені не тільки назви континентів, морів, океанів, течій та проток, а ще й були вказані прізвища тих, хто їх відкрив. Тоді вже шукав інформацію про цих першопроходців, на яких кораблях вони ходили. Відтоді я мріяв відтворити мініатюрні копії цих вітрильників. Причому не просто створити модель, а щоб вона була «живою». Тобто, щоб вітрила піднімалися і опускалися, щоб на моделі рухалося все, що рухалося на справжньому кораблі.
Перша модель Новгородського судна зберіглася тільки на картинці
Ще на початку сімдесятих батько подарував мені книжку «От корабля к модели», де не тільки розповідається як правильно створити ту чи іншу модель, а і є всі необхідні креслення. В цій книжці докладно розписано як робити деталі, навіть як самому відливати пушки для моделей військових кораблів. Я й досі нею користуюся, хоча сьогодні багато інформації можна знайти в інтернеті.
Першою я створив модель Новгородського судна ХІІ століття. Дуже давно, ще перед армією. Батько приносив з роботи шматки фанери, я її розщеплював і маленькі шматочки крок за кроком наклеював на каркас. Щоб було максимально схоже на оригінал. Шкода, але ця модель не збереглася.
Вітрильник-галеон я робив три роки
Є різні способи створення моделей. Наприклад, основу можно вирізати з цільного куска деревини. Я ж люблю робити кораблі так, як їх робили колись. Тільки в мініатюрі. Люблю, щоб дошки, мачти, трюм — все було, як у справжнього корабля. Навіть, якщо це дво- чи трипалубний корабель, і нижньої та середньої палуби не видно, я все одно їх роблю, бо вони мають бути. І неважливо — це великий корабель чи якийсь маневровий кліпер середини ХІХ століття.
Взагалі, мрію відтворити моделі всіх військових вітрильних кораблів, які були на озброєнні російського флоту в ті давні часи. Але, мабуть, вже коли піду на пенсію. Це ж кропітка та тривала робота. Так от, вітрильник-галеон я робив три роки. Працював за спеціально відведеним для роботи столом. Кожну вільну хвилину присвячував роботі. А допомагав мені наш сімейний улюбленець — папуга Тімка.
Папуга Тімка допомагає, вмостившись на плечо господаря
Кожна деталь в галеоні зроблена в масштабі 1:75 до оригіналу і має своє призначення. Одні механізми піднімають вітрила, інші — опускають. І якщо цю модель збільшити у 75 разів, то вона буде як справжній корабель. До речі, галеон — це велике багатопалубне вітрильне судно XVI-XVIII століть. Його використовували як купці, так і військові, бо воно було оснащене сильною артилерією.
Тиждень не міг надивитися на свій корабель
Модель судна-вітрильника класифікації галеон, який називався «Святий Іван Святитель», я створив по журналу «Строим парусные корабли», який передплачував спеціально. Разом з тим журналом приходили й запчастини для роботи. На їх прикладі я вже самотужки робив запчастини до інших моделей. Я сам вмію відливати гармати чи робити якісь інші деталі.
Коли закінчив роботу над галеоном, то цілий тиждень не міг на нього надивитися. Фантазував собі, що є капітаном цього корабля. Пливу потужними водами океану наперекір стихії до нових, незвіданих берегів.
Я взагалі люблю працювати руками. Коли ми купили свою квартиру, тут все було в жахливому стані. Я сам робив ремонт, а дружина з доньками вже створювали затишок. І на городі поратися люблю.
Корабль «Вікторія» поки що зроблений тільки наполовину
Сьогодні працюю над будівництвом моделі найбільшого вітрильника ХVІІІ століття — лінійного корабля «Вікторія», на якому ходив у плавання адмірал Нельсон. Але зараз змушений зробити перерву. Бо до нас переїхав чотирирічний онук Владик. Коли почалася війна, він разом з мамою живе у нас. Раніше приїжджав старший онук Дмитро і допомагав мені. Сьогодні тішить, що менший теж цікавиться моделями кораблів. Може, колись, в майбутньому онуки допоможуть втілити в життя мою мрію і ми разом побудуємо всі моделі кораблів-вітрильників флоту ХVІІІ-ХІХ століть.
Читайте також
