Владислав Гладирь пропрацював 21 рік судово-медичним експертом Сватівського та Троїцького районів. Але й досі пам’ятає свій перший розтин. Каже, важко було як в психологічному, так і в професійному сенсі. «Але з роками звикаєш і ставишся до цього як до звичайної роботи».
Владислав Гладирь
— І коли кажу, що працюю з померлими, то люди скоріше проявляють інтерес, ніж якийсь негатив.
«Вічний» черговий
Владиславу 49 років. Вчився на лікаря-кардіолога. Після закінчення Луганського медичного університету у 1994 році проходив аспірантуру в Сватівській районній лікарні. Коли у 1996 кардіологічне відділення розформували залишився без посади.
Тоді йому запропонували перейти патологоанатомом. Після перепідготовки пропрацював на цій посаді кілька місяців і перейшов у судово-медичну експертизу. На його думку, це більш цікавіше і важливіше.
— Тут ширше поле діяльності. Бо патологоанатоми вивчають лише тіла людей, які померли в лікарнях. За усіма іншими смертельними випадками проводять експертизу судмедексперти.
Судмедексперти ще роблять медичні висновки щодо осіб, які отримали ушкодження від нещасних випадків чи в результаті злочинів. Викликати на роботу можуть у будь-який час.
— По суті ми — «вічні» чергові. Окрім Сватівського працюємо ще й у Троїцькому районі. Нудьгувати не доводиться. Особливо наприкінці 90-х, коли був сплеск злочинності.
Будівля, де сьогодні розташована Сватівська судмедекспертиза, наприкінці 90-х років була у плачевному вигляді — маленька кімната з невеликим коридором, обшарпані стіни та старі вікна, антисанітарія. Владислав за спонсорські гроші добудував приміщення та змінив систему опалення, створив нормальні умови для роботи персоналу. Також придбав нове медичне устаткування, в тому числі сучасний стіл для розтину, облаштував холодильну камеру на чотири каталки.
Найважче у професії судмедексперта
Владислав каже, що перейшов у судову медицину не тільки через цікавість. Ще йому подобається відчувати вагомість цієї професії. Адже від медвисновків судмедексперта часто залежать долі людей. Особливо якщо справа кримінального характеру. Помилки тут не має бути.
— Існує спеціальна процедура проведення експертизи і кожен експерт її дотримується. Бувають складні випадки, тоді проводяться колегіальні дослідження. Тобто працюють кілька фахівців одночасно. Але це рідко.
Іноді стоїш перед необхідністю робити розтин тіла близького знайомого чи родича. Це дуже гнітить, тому зазвичай у таких випадках приходять на допомогу колеги. Я теж їжджу в інші райони допомогти саме через такі етичні причини.
Владислав розповідає, що найважче працювати з тілами дітей та молодих людей. Від психологічного фактору нікуди не дінешся.
Стаття Владислава Гладиря в науково-практичній збірці
— Одного разу робив висновок про смерть маленької дівчинки. Під час розтину з’ясував, що дитина проковтнула дискову металеву електричну батарейку, яка прилипла до стравоходу. В результаті утворився пролежень, стінка пошкодилися і дівчинка померла. Якби у дитини вчасно виявили чужорідне тіло, вона б жила й досі. І таких випадків по Україні тисячі. Про це я написав статтю в медичному практикумі, щоб поділитися досвідом з лікарями.
Смішного мало, але курйози трапляються
Під час кримінальних випадків судмедексперт завжди виїжджає на місце пригоди разом з поліцією. Обов’язково складає протокол огляду, прив’язку до місцевості, щоб потім було всім зрозуміло — де знаходився труп, як він був розташований. Також робить попередні висновки щодо причини смерті. Владислав каже, що завжди пише дуже докладний протокол, щоб потім не виникало ніяких запитань.
— У нашій роботі смішного мало, але курйози трапляються. Частіше під час опису місця злочину. Пригадую, слідчий веде протокол. Допомагає йому помічник, який за мною повторює — «На 15 сантиметрів від трупа стоїть табуретка...». А потім від себе додає — на табуретці сидить кіт. Всі починають сміятися, а слідчий не розуміє в чому справа. Йому кажуть так кота ж не потрібно писати — він зараз сидить, а через хвилину втече.
Також бувають курйози, коли правоохоронці самі описують місце злочину.
— Пам’ятаю написали: «Труп розташований в лежачому положенні на спині. Його очі відкриті і дивляться в небо».
Повага до померлого — робити все по закону
Допомагають судмедексперту робити розтин санітари. За словами Владислава, вони виконують найбільшу частину роботи. Готують тіло, навіть за потреби розкривають черепну коробку трупа. Після проведення всіх необхідних процедур санітари зашивають розріз і готують тіло для передачі родичам померлого.
Медичний реєстратор Людмила Шаповал та молодша медична сестра Ніна Без'язична
— В обов’язки медперсоналу не входить одягати померлого. Це прерогатива ритуальної служби. Більшість людей цього не знають або не хочуть знати. Іноді спочатку просять санітара про таку послугу, а потім розпускають різні брехні.
Владислав каже, що є закон «Про похоронну справу», де чітко прописані правила поводження з тілом померлого. Іноді родичі просять не робити розтин. Та проведення експертизи обов’язкове у будь-якому випадку. Буває, коли висновки про смерть без експертизи роблять сімейні лікарі, якщо пацієнт у них довгий час був під наглядом. Та всі ці висновки все одно періодично перевіряються обласним бюро.
— Був такий випадок у Троїцькому районі. Лікар видав свідоцтво про смерть без експертизи. Чоловіка поховали. А через два місяці виявилося, що його ймовірно отруїли. Провели ексгумацію, зробили експертизу і дійсно виявили у трупі залишки отрути. Для лікаря, що видав свідоцтво про смерть, це може мати неприємні наслідки.
Якщо повернути час, все рівно став би судмедекспертом
Сьогодні Владислав передає справи новому судмедексперту, бо його призначили завідуючим відділом Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи. Посада вимагає переїзду до Сєвєродонецька.
Після початку військових дій обласна судмедекспертиза разом з усією базою — приміщенням, устаткуванням, документацією, залишилася в Луганську. Ті, хто переїхав, довгий час не мали робочих місць. Працівники 10 районних та міжрайонних судово-медичних відділень півроку не отримували зарплатню. Це при тому, що з 2014 року через районні відділення пройшли тіла більш ніж 800 військових.
— Сьогодні у нас є приміщення в Сєвєродонецьку. Робимо дослідження по напрямках: токсикологія, гістологія, імунологія, цитологія (дослідження зразків епітеліальних клітин — ред.) і судмедкриміналістика (дослідження шкіри та кісток — ред.).
Владислав каже, якщо повернути час на 21 рік назад, то все рівно, мабуть, став би судмедекспертом.
— Розумієте, іноді бувають дуже цікаві випадки і не тільки з боку медицини. Цінність таких досліджень в тому, що вони допомагають розкрити злочини. Тому залишаю за собою півставки патологоанатома. В нашій професії практика — це головне.
