Справжня новорічно-різдвяна казка сталася для маленької чотирирічної дівчинки з прилуцького дитбудинку – у Корюківці Маргаритка знайшла родину! Маму, тата і братика-ровесника Тимоша.

Обітниця

Її батьками стали Катерина і Володимир Онищуки. Катя – молодший науковий співробітник Корюківсього історичного музею, Володимир – керівник молодіжної організації «Альтернатива».

У нас років п’ять не було дітей. Як люди віруючі, молили Всевишнього про таку милість, а потім дали обітницю: якщо Бог дасть нам дитину, ми обов’язково візьмемо у свою родину ще одну, ту, яка потребуватиме батьківської любові. А незабаром - народився Тимофійко...

Життя молодої сім`ї завирувало і набуло зовсім інших кольорів! Довгожданий синочок зігрів татове і мамине серце. Та своєї обітниці Онищуки не забували ніколи, просто трішки її відкладали у часі.

- Повсякденна суєта затягує, - каже Володимир. – Спочатку Тимофійко був маленьким, не було власного житла. Тепер вже і житло своє маємо, але ж ремонт не завершено… Ми зрозуміли, що ідеальних умов не буде ніколи! І вирішили - пора. Урешті-решт, того, хто допомагає сиротам і вдовам, Бог ніколи не обходив своєю милістю.

Маргаритка

Спочатку довелося зібрати безліч документів, потім Катерина пройшла спеціальне навчання. А вже за тиждень їм зателефонували - у Прилуках є чотирирічна дівчинка, яка чекає на своїх тата і маму! При першому знайомстві батьки дещо розгубилися, а Маргаритка - навпаки, пішла до незнайомців легко.

Потім в Онищуків було декілька днів, щоб підготуватися до приїзду доньки і накупити їй одягу, бо ж дітей віддають батькам без нічого. Увесь дитбудинківський одяг – державний.

Допомога надійшла від підприємця Ані Станіславської, яка по закупівельних цінах віддала усе необхідне для Маргаритки. Підтримали фабрика техпаперів, Корюківський держлісгосп, районна і міська влада, нардеп Анатолій Євлахов - і транспорт для поїздки надали, і допомогли з придбанням двоярусного ліжечка та навіть забезпечили новорічною ялинкою.

Любов приходить тихо

Онищуки чесно зізнаються: не всі родичі були у захваті від їхньої ідеї взяти чужу дитину. Мовляв, хтозна, які у неї біологічні батьки, які гени?..  Але молодих батьків гени цікавили в останню чергу. Вони переконані, що любов покриває все і ніколи не проходить.

Свою Маргаритку вони взяли під опіку з подальшим удочерінням. Хоча дехто радив їм змінити ім’я дівчинці і навіть дату народження записати однакову з Тимофійком, але вони вирішили: як підросте, обов’язково розкажуть, що вона хоч і народжена іншою жінкою, але - їхніми серцями.

Про маму Маргарити відомо, що вона з Ічні, має четверо старших дітей. Доньку віддала у дитбудинок на певний термін, щоб владнати своє життя, але так і не забрала. Тому була позбавлена батьківських прав.

Маргаритка після дитбудинку звикає до нового життя. Їй у цьому допомагає Тиміш, якого ледь не з народження готували до того, що він матиме сестричку. Батьки кажуть, що Маргаритка – лідер за характером, дуже активна, артистична, любить співати і танцювати, має надзвичайну пам'ять.

Попереду у малої – знайомство з бабусями, дідусями, які ще не бачили своєї внучки.