Його історія розпочалася 27 років тому, коли через недбалість лікарів він одержав статус новонародженого з інвалідністю. Батьки зверталися до десятків лікарень, але все безрезультатно. Сина на роки прикувало інвалідне крісло, але воно не зламало його духу, а лише зробило сильнішим.
Історія знає багато прикладів, коли люди з обмеженими фізичними можливостями досягали неймовірних успіхів у різних галузях. Навіть фізичні вади не можуть перешкодити людині жити активним, повноцінним життям, домагатися поставлених цілей, творити, бути успішним. Мільйони захоплюються музикою Людвіга Бетховена, який створював свої монументальні твори, будучи абсолютно глухим. А що вже казати про легендарного Стівена Хокінга, лауреата Нобелівської премії, автора фундаментальних знань про будову Всесвіту?
Життя великих людей з обмеженими можливостями надихає до переосмислення свого життя, віри в себе і свої сили. Саме таким є і наш земляк – Микола Федорчук, який, всупереч хворобі, розкриває в собі нові таланти та надихає усіх поруч себе.
«Я дуже люблю життя, ціную кожну його мить. І вдячний Богу за тих людей, яких він посилає мені», – говорить 27-річний Микола.
Людмила Лавренчук навчила Миколу Федорчука вишивати картини бісером
Увесь час знаходити сили у собі, прагнути до кращого хлопця надихають його батьки Володимир Миколайович та мама Олена Григорівна. Підтримують у всьому рідні та друзі, а також його натхненник – Людмила Лавренчук.
«З Людмилою я познайомився у 2015 році. Тоді вона прийшла до мене як соціальний працівник територіального центру соціального обслуговування, а тепер ми хороші друзі, які за останні три роки зуміли зробити багато чого цікаво та корисного, – ділиться Микола. – Вона розкрила в мені талант до вишивання, створення картин з бісеру».
Перша вишита робота хлопця – образ-ікона Миколи Чудотворця, яка завжди поруч, а далі були більш складніші картини та більші полотна. Свою творчість Микола Федорчук неодноразово представляв на виставках у міському музеї, Центрі позашкільної творчості, а також обласних фестивалях.
Керівник відділення денного перебування Людмила Лавренчук працює у міському територіальному центрі соціального обслуговування. Під її опікою 252 особи. Серед підопічних є люди з інвалідністю, одинокі ветерани, учасники хору «Надвечір’я», представники організації глухих та незрячих. Про Миколу Федорчука пані Людмила розповідає із великим захопленням: «Це чудова людина, хороший друг та порадник. Таких людей, як Коля, ніколи язик не повернеться назвати інвалідами. Він ще й інших надихає всупереч хворобі».
Дійсно, ми інколи вганяємо себе у депресію через життєві труднощі або негаразди, однак навіть не уявляємо, наскільки важко доводиться таким людям, як Микола. І, незважаючи на фізичні обмеження, вони вміють жити на повну, мріяти, ставити цілі та досягати їх.
