20-річний корюківчанин Дмитро Огієнко переміг у конкурсі «Спортсмен року», який у листопаді проводили Сусіди. І просто під час голосування, 3 листопада, стало відомо, що він отримав звання майстра спорту України з пауерліфтингу серед людей з ураженням опорно-рухового апарату!
Батьки були проти спорту
Потрапив Діма у спорт випадково і попри волю своїх батьків. Та вже за три роки хлопець з інвалідністю досяг вагомих результатів у пауерліфтингу і став членом параолімпійської збірної області.
Його нинішній зріст –
- Я ніколи не почувався якимось неповноцінним – такий, як усі, каже Дмитро. – Так мене виховували батьки, ніколи і ні в чому не обмежували.
Випадковості - невипадкові
У шкільні роки Дмитро багато уваги приділяв фізичному загартуванню. Для себе займався загальними вправами у спорткомплексі «Олімп», любив поганяти у футбол і пограти у теніс.
- Якось у школі, коли ми з однокласником грали на перерві у теніс, до нас підійшла Тетяна Тищенко (тоді тренер, а нині - директор Корюківської ДЮСШ), і запросила взяти участь в обласних змаганнях з тенісу, які організовує Чернігівський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Я погодився. А вже у Чернігові Тетяна Іванівна познайомила з Сергієм Коротким – тренером з пауерліфтингу, який запропонував мені спробувати себе у цьому спорті. Це було досить несподівано.
Вдома Дмитро переговорив з батьками, але ті сказали своє категоричне «ні», бо це ж навантаження на спину, ноги і т.д. Та Сергій Григорович наполягав: «Ти навіть не спробував…» І хлопець наважився. А вже за три тижні, восени 2015 року, під керівництвом тренера С. Короткого Дмитро виконав нормативи на третій дорослий розряд. Потім були всеукраїнські змагання, де юний спортсмен пожав 69-кілограмову штангу і посів третє місце серед юніорів. Тоді, напевне, вперше спіймав себе на думці, що діагноз - не вирок, а можливість!
- Саме там, у Дніпрі, по-справжньому «захворів» цим спортом, - зізнається Дмитро. Мій тато, коли на власні очі побачив, чого можуть досягти люди з обмеженими можливостями, по-іншому поглянув на моє захоплення.
З татом
Дмитро Огієнко почав не лише посилено займатися у залі «Інваспорту» у Чернігові, а й досягати поставлених цілей. Спочатку виконав норматив на звання кандидата у майстри спорту, а потім і майстром спорту став.
- Є ще куди рости: майстер спорту міжнародного класу і членство у збірній України, - замріяно каже молодий спортсмен. – Оце було б круто!
«Якщо чую образу у свій бік, не звертаю уваги - я вище цього»
Сьогодні Дмитро Огієнко - студент Чернігівського Національного технологічного університету, майбутній фахівець соціальної сфери. Завжди мріяв стати юристом, але в останню мить зрозумів, що соціальним фахівцем зможе більше зробити для людей, особливо для тих, кому необхідний його власний приклад.
Юнак живе у гуртожитку, має багато друзів і подруг, але дівчини поки нема. Каже, помітив по інших спортсменах, що кохання відволікає від спорту, тож для себе вирішив: не на часі.
У вільний від навчання і занять пауерліфтингом час Дмитро відвідує футбольні матчі у Києві, Харкові. Нещодавно побував з друзями на матчі «Україна – Чехія».
Решту часу – відпочиває, адже емоційний стан прямо впливає на результати спортсмена. Хоча бути врівноваженим виходить не завжди, однак, це теж робота над собою.
- Бувають неоднозначні погляди у мій бік і якісь репліки, - зізнається Дмитро. – Я не депресую, намагаюсь все перевести на жарт, посміхнутися або одразу привітатися, помахати рукою – це обеззброює адекватну людину.
Дмитро не соромиться свого зросту. Може запросто попросити допомоги у вищого за себе на зріст. Приміром, подати з верхньої полиці супермаркету пляшку води. Як людина, «хвора спортом», принципово не палить і не вживає міцних алкогольних напоїв. Лише у виняткових випадках може дозволити собі келих шампанського – як от, наприклад, коли став майстром спорту.
Як переможець конкурсу, який проводили Сусіди, Дмитро Огієнко отримав грошову винагороду - 500 гривень і подарунковий сертифікат «Кава на двох» - від партнера сайту, еспрессо-бару «BROWN».
