21 березня кількість загиблих через COVID-19 сягнула рекордної цифри — майже 800 людей. Загалом за час епідемії в цій країні зафіксували понад 53,5 тисячі випадків, з них майже 5 тисяч — летальні. Публікуємо переклад статті The New York Times.
Коли в Італії зафіксували 400 хворих на коронавірус, а кількість смертей вимірювалась двозначною цифрою, лідер Демократичної партії опублікував фото свого келиха із підписом: «Аперитив у Мілані» і закликав не змінювати свої звички.
Це було 27 лютого. А за 10 днів, коли кількість заражених сягнула 5883 і 233 загиблих, лідер партії Нікола Зінгаретті опублікував нове відео — цього разу повідомив, що у нього теж підтвердили вірус.
Наразі в Італії зафіксовано понад 53 тисячі хворих на коронавірус та понад 4800 загиблих. Лише в суботу, 21 березня, зафіксували 793 смертельні випадки — це найбільший приріст за один день. Італія стала країною з найбільшою кількістю загиблих і стала епіцентром пандемії.
Центром спалаху стала Ломбардія — там влада посилила загальнодержавний карантин, закрила парки, заборонила заходи на свіжому повітрі, включаючи прогулянки чи пробіжки далеко від дому.
Трагедія Італії є попередження для її європейських сусідів та США, де вірус розповсюджується з однаковою швидкістю. Якщо досвід Італії і показує що-небудь, так це те, що заходи щодо ізоляції постраждалих районів та обмеження пересування населення необхідно вживати завчасно, вводити рішуче, а потім суворо виконувати.
The usually bustling Navigli area in Milan was almost empty during the lockdown this month
Попри те, що зараз в країні вживають ряд найжорстокіших заходів у світі, італійська влада запровадила багато цих кроків ще на початковому етапі — коли це було найважливішим, оскільки прагнула зберегти основні громадянські свободи, а також економіку.
Влада поступово закривала окремі міста, потім регіони, потім усю країну — однак швидкість розповсюдження вірусу була більшою. Франція, Іспанія, Німеччина, США роблять те ж саме. Щодня, коли ти вводиш певні обмеження, потроху відмовляєшся від нормального життя. Тому що вірус не дозволяє нормально жити.
Дехто з посадовців не хотів ухвалювати складні рішення. І така поступливість лише сприяла поширенню вірусу. Уряди інших держав зараз теж можуть піти таким шляхом — і повторити помилки. Італійські посадовці втратили час, можливості і допустили помилки, які вдарили по країні і залишили її в гіршому стані, ніж після Другої світової війни.
У критичні перші дні після спалаху прем’єр-міністр Джузеппе Конте та інші посадовці прагнули применшити загрозу, створивши розгубленість і помилкове почуття безпеки, що дозволило вірусу поширитися. Вони звинувачували інфекціоністів у надмірному тестуванні людей без симптомів на півночі, вважаючи, що це створює істерію і шкодить іміджу країни за кордоном.
Навіть коли італійський уряд вважав за потрібне повністю закрити країну, що було необхідним для перемоги над вірусом, він не зміг донести загрозу досить потужно, щоб переконати італійців дотримуватися правил.
«У ліберальній демократії це непросто», — сказав Вальтер Ріккарді, член правління Всесвітньої організації охорони здоров’я та головний радник Міністерства охорони здоров’я. Він стверджував, що італійський уряд діяв на підставі доступних йому наукових доказів.
За його словами, уряд Італії рухався набагато швидше, і сприйняв загрозу набагато серйозніше, ніж її європейські сусіди чи США.
Проте він визнав, що хоча міністр охорони здоров’я намагався переконати своїх колег рухатися швидше, труднощі щодо розподілу владних повноважень між Римом та регіонами призвели до хаосу та непослідовним повідомленням. За його словами, потрібно було діяти на 10 днів раніше.
21 січня, коли китайські високопосадовці попередили, що ті, хто приховує випадки захворювання, «будуть прибитими до стовпа ганьби на вічність», міністр культури і туризму Італії прийняв делегацію з Китаю і відвідав з нею концерт в Національній академії Санта-Сесілії, щоб відкрити рік культури і туризму Італії та Китаю.
Заступник міністра охорони здоров’я пані Зампа зазначила, що тепер вона б все одразу закрила. Однак в реальному часі це було не так просто. Політики були стурбовані економікою, і їм було важко прийняти своє безсилля перед вірусом.
Італія дивилася на приклад Китаю не як на практичне попередження, а як на «науково-фантастичний фільм, який не мав нічого спільного з нами». І коли вірус вибухнув, Європа, за її словами, «дивилася на нас так само, як ми дивилися на Китай».
Але вже в січні деякі праві політики закликали прем’єра Джузеппе Конте ізолювати школярів у північних регіонах, які поверталися з канікул у Китаї. Це мало б захистити школи. Багато з цих дітей були з сімей китайських іммігрантів.
Італійські ліберали розкритикували цю пропозицію як популістську боротьбу зі страхом. Прем’єр-міністр відмовився від цієї пропозиції і відповів, що губернатори північних регіонів повинні довіряти рішенням органів освіти і охорони здоров’я, які, за його словами, не пропонували нічого подібного.
Однак він також продемонстрував, що серйозно сприймає загрозу зараження. 30 січня він заблокував усі рейси з Китаю та з нього. Протягом наступного місяця Італія швидко реагувала на можливі загрози. Двоє хворих китайських туристів та італієць, які поверталися з Китаю, лікувалися у головній інфекційній лікарні Риму. Помилкова тривога призвела до того, що влада ненадовго заблокувала пасажирів на круїзному судні недалеко від Риму.
Коли 18 лютого 38-річний чоловік прийшов до відділення швидкої допомоги в лікарні Кодоньо, невеличкого містечка в провінції Лоді, із сильними симптомами грипу, це не викликало занепокоєння.
Пацієнт відмовився від госпіталізації та пішов додому. Він захворів і через кілька годин повернувся до лікарні і був госпіталізований у відділення загальної медицини. 20 лютого він перейшов у реанімацію і отримав позитивний результат тестування.
New beds arriving last month at a hospital in Codogno, near Lodi in Northern Italy
У чоловіка, який став відомий як «Пацієнт один», був насичений місяць. Він відвідував щонайменше три вечері, грав у футбол і бігав із командою — очевидно, під час того, як вже міг заразити інших, однак без важких симптомів.
За словами Ріккарді, Італії не пощастило мати суперрозповсюджувача у густонаселеному та динамічному районі, який двічі ходив до лікарні, заражаючи сотні людей, включаючи лікарів та медсестер.
Але він також не мав прямих контактів з Китаєм, і фахівці підозрюють, що він заразився вірусом від іншого європейця. Тобто Італія не мала ідентифікованого нульового пацієнта або відстеженого джерела зараження, який міг би допомогти стримати вірус.
До цього часу вірус був активним в Італії тижнями, його передавали люди без симптомів, які часто приймали його за грип. Він поширився навколо Ломбардії, італійського регіону, який наразі найбільше торгує з Китаєм.
У неділю, 23 лютого, кількість хворих сягнула 130, а Італія закрила 11 міст. Останні дні Венеціанського карнавалу були скасовані. В Ломбардії закрили школи, музеї та кінотеатри. Міланці влаштували набіг на супермаркети.
Наступного дня, коли кількість інфікованих перевищила 200, загинуло 7 людей і фондовий ринок впав, пан Конте та його медичні радники пішли ва-банк. Він звинуватив лікарню Кодоньо у розповсюдженні вірусу, заявивши, що там вирішували ситуацію «не зовсім належним чином» і стверджував, що Ломбардія та Венето, ще один північний регіон, роздували серйозність проблеми, відходячи від глобальних рекомендацій та тестуючи людей без симптомів.
Коли посадовці в Ломбардії намагалися звільнити лікарняні ліжка, а кількість заражених людей зросла до 309 із 11 загиблими, пан Конте заявив 25 лютого, що «Італія є безпечною країною і, ймовірно, безпечнішою за багатьох інших».
У п’ятницю офіс пана Конте запропонував інтерв’ю за умови, що він може відповісти на запитання у письмовій формі. Коли журналісти надіслали запитання, зокрема і щодо його попередніх заяв, він відмовився відповідати.
27 лютого пан Зінгаретті розмістив свою фотографію з аперитивом. Того ж дня міністр закордонних справ країни Луїджі Ді Майо, колишній лідер Руху 5 зірок, провів у Римі прес-конференцію.
«В Італії ми перейшли від ризику епідемії до інфодемії», — сказав він, засуджуючи ЗМІ, які акцентували увагу на загрозі зараження, і додав, що лише «0,089 відсотка» населення Італії перебуває під карантином.
У Мілані, лише в кількох милях від центру спалаху, міський голова Беппе Сала оголосив кампанію «Мілан не зупиняється», а собор Дуомо, який завжди приваблює туристів, знову відкрився. Люди вийшли на вулицю.
A crowded wine bar in Milan at the end of February
Водночас на шостому поверсі регіонального урядового штабу в Мілані Джакомо Грасселлі, координатор відділень інтенсивної терапії по всій Ломбардії, побачив зростання кількості випадків і швидко зрозумів, що неможливо буде лікувати всіх хворих, якщо інфекція продовжить неконтрольоване розповсюдження.
На одній із щоденних зустрічей він повідомив президенту регіону Аттіліо Фонтані про зростаючу кількість випадків. Епідеміолог показав графік зараження. Відбулася катастрофа, з якою зіткнулася одна з найкращих систем охорони здоров’я в регіоні.
Фонтана вимагав від центрального уряду більш жорстоких заходів. Він сказав, що двозначні повідомлення з Риму та послаблення обмежень змусили італійців повірити, що «все було жартом, і вони продовжували жити так, як раніше».
Він заявив, що закликав до більш жорстких національних заходів на відеоконференціях з прем’єр-міністром та іншими регіональними президентами, переконував, що зростаюча кількість випадків загрожує зруйнувати системи охорони здоров’я на півночі, але його запити неодноразово відхиляли. «Вони були впевнені, що ситуація не настільки серйозна, і не хотіли занадто шкодити нашій економіці».
Уряд почав надавати певну економічну допомогу, за якою пізніше пішов пакет допомоги у розмірі 25 мільярдів євро (28 мільярдів доларів), але нація розділилася на тих, хто бачив загрозу, і тих, хто цього не зробив.
На прес-конференції о 2 годині ночі 8 березня, коли 7375 людей вже мали позитивний результат тестування на коронавірус і 366 померли, пан Конте оголосив про обмеження пересування приблизно для чверті італійського населення в північних регіонах, які є економічним двигуном країни.
Проєкт указу, який потрапив до італійських ЗМІ в суботу ввечері, підштовхнув багатьох мешканців Мілану кинутися на вокзал і у натовпі намагатися покинути регіон, викликаючи те, що згодом багато хто вважав небезпечною хвилею зараження на півдні.
Однак на наступний день більшість італійців все ще не розуміли суворості обмежень. Для роз’яснення цього питання міністерство внутрішніх справ видало перепустки, які дозволять людям виїжджати та виїжджати із закритого району для роботи, охорони здоров’я чи інших питань.
Більш широкі обмеження в Ломбардії також ефективно скасували карантин для Кодоньо та інших міст «червоної зони», пов’язаних з початковим спалахом. Контрольно-пропускні пункти зникли. Місцеві мери скаржилися, що їхні жертви були марними.
Через три дні, 11 березня, коли позитивні випадки зараження досягли 12462, а кількість загиблих зросла до 827, пан Конте посилив обмеження та продовжив їх на національному рівні. Але на той час, кажуть деякі експерти, було вже пізно.
Італія досі розплачується за ці незрозумілі повідомлення вчених і політиків. Вражаюча кількість смертей за останні дні — понад 2300 за останні чотири дні. Всі вони інфікувалися якраз під час невизначеності тиждень-два тому.
Люди почували себе безпечно у своїй звичній рутині, і саме це стало причиною спалаху минулого тижня.
Уряд закликав дотримуватися обмежувальних заходів. Але в суботу сотні мерів з найбільш постраждалих районів повідомили уряду, що цих заходів недостатньо.
Лідери на півночі активно наполягали на більш жорстких кроках уряду.
У п’ятницю пан Фонтана поскаржився, що 114 військовослужбовців, яких уряд направив контролювати ситуацію, було недостатньо, і що для цього потрібно принаймні 1000 осіб. Він сказав в інтерв’ю, що уряду потрібно припинити втрачати час і «застосовувати жорсткі заходи».
«Моя ідея полягає в тому, що якби ми закривали все на початку, на два тижні, ймовірно, зараз ми б святкували перемогу». Його політичний союзник Лука Зая, президент регіону Венето, випереджав національний уряд та заявив, що Риму потрібно вдатися до «більш серйозної ізоляції», включаючи закриття всіх магазинів та заборону громадської діяльності. «Прогулянки слід заборонити».
У цьому питанні йому можна довіряти. Поки нові випадки поширилися по всій країні, вони значно знизилися у Во, містечку на 3000 людей, яке пішло одним з перших на карантин і в якому зафіксована перша смерть від коронавірусу в Італії.
Italian military guarding a roadblock leading to the village of Vo’Euganeo
Деякі урядові експерти пов’язують цей поворот із суворим карантином, який продовжувався два тижні. Але пан Зая також наказав проводити там тестування, незважаючи на міжнародні наукові настанови та національний уряд. Уряд стверджує, що тестування людей без симптомів — це витрата ресурсів.
«Принаймні, це уповільнює швидкість розповсюдження вірусу», — сказав пан Зая, стверджуючи, що тестування допомогло виявити потенційно заразних людей без симптомів. «І уповільнення швидкості розповсюдження вірусу» дозволяє лікарням перепочити«.
Якщо ж ні, то велика кількість пацієнтів призведе до краху системи охорони здоров’я та спричинить національну катастрофу. США та інші країни, за його словами, «повинні бути готові».
